Атомна енергетика вабить приватних інвесторів
Стратегічна галузь в пошуках балансу між державною безпекою і приватною вигодою
Приватні інвестори все більше цікавиться атомною енергетикою – стратегічною галуззю, яка перебуває під суворим державним регулюванням через безпекові ризики і необхідність контролю за розповсюдженням ядерних матеріалів. Роками в ній домінували державні компанії на кшталт оператора «Енергоатом» в Україні. Дорогі, довготривалі і ризиковані проєкти вимагали урядового нагляду і фінансування. Але новітні технології сприяють радикальним змінам, що привертають приватних інвесторів в атомну генерацію.
«Українська енергетика» розібралась, наскільки цей тренд актуальний для України та дізналась, які зміни відбуваються в регулюванні атомною енергетикою в США, чиї компанії зацікавлені в поширенні свого досвіду і технологій на українському ринку.
«Державницька заява»
Міністр енергетики Герман Галущенко вважає доцільним залучення приватних інвестицій в будівництво нових енергоблоків атомних електростанцій (АЕС) в Україні. Але щоб це впровадити на практиці, потрібна адаптація національного законодавства.
«Насправді в світі багато приватних АЕС. Те ж саме ми повинні зробити і в Україні», - сказав він під час дискусії щодо ролі нашої держави в «зеленій» промисловій трансформації Європи на заході аналітичного центру DIXI Group на Ukrainian Recovery Conference в Римі.
Міністр прогнозує, що ухвалення необхідного законодавства для залучення приватного капіталу в атомну галузь буде «нелегко з політичної точки зору», проте уряд має це зробити.
Крім того, він висловився за розвиток всіх видів генерації для стабільності енергосистеми замість того, щоб протиставляти їх між собою. «Ядерні проєкти достатньо складні, потребують багато часу на реалізацію, тому паралельно повинні розвиватися інші генерувальні потужності. Наприклад, якщо вам потрібен час для будівництва одного ядерного енергоблоку, то одночасно ви можете будувати більше відновлюваних джерел енергії. Але повірте мені, нам потрібна генерація базового навантаження, якою є АЕС, особливо для промислових споживачів. Ми не зможемо вижити без неї», - так Герман Галущенко прояснив свою позицію.
Його заява щодо приватних інвестиції в будівництві українських АЕС не залишилась без уваги серед експертів, які спостерігають за планами Національної атомної енергогенеруючої компанії (НАЕК) «Енергоатом» збудувати нові реактори на Хмельницькій АЕС.
Так, співзасновник Асоціації фахівців атомної промисловості Максим Пишний вважає, що Герман Галущенко зробив на URC «дійсно державницьку заяву, реалізація якої може дати потужний поштовх розвитку атомної енергетики України». Експерт переконаний, що цей процес «не може здійснитися без залучення приватного капіталу» чи навіть створення нових приватних атомних операторів АЕС. Але наскільки успішними виявляться такі стратегічні новації, буде залежати від ефективності конкретних кроків на шляху реалізації.
«Жодний приватний інвестор не прийде в Україну при щоденних масштабних комбінованих шахедно-ракетних атаках. Тому я бачу тільки піар [з боку Міністерства енергетики], щоб відповідати трендам», - зауважила галузева експертка Ольга Кошарна.
«Звісно, під час війни в Україні ніхто з приватних інвесторів не розпочне фізичне будівництво атомних реакторів чи будь-якої базової генерації, там ще десь два роки знадобиться на підготовчі роботи до початку цієї стадії», - погодився Максим Пишний. «Але те, що в українському уряді вже відходять від виключно державної атомної генерації у майбутньому - це дійсно крок у перед. Головне, що б це виявилося не просто гаслом, а дійсно державницьким поштовхом до дії та реалізації заяви», - підсумував він.
Атомні інновації
Приватні інвестори, які зацікавлені в прогнозованості і швидкій окупності вкладеного капіталу, довгі роки оминали своєю увагою атомну енергетику. Будівництво традиційних АЕС потребує доволі високих витрат, які рахуються мільярдами доларів, не менше десяти років на впровадження проєкту і ще довшу окупність. Але з появою нових атомних технологій і підтримкою урядами розвитку АЕС для декарбонізації енергетичної галузі ситуація почала змінюватись.
Йдеться, передусім, про реалізацію інноваційних проєктів малих модульних реакторів (ММР), які можуть стати альтернативою традиційним великим АЕС і застарілим активам з високими викидами вуглецю на кшталт вугільних теплових електростанцій (ТЕС).
На думку Ніла Вілмшерста, віце-президента Electric Power Research Inctiture (EPRI), «технологія ММР, яка передбачає більш швидке і дешеве будівництво атомної генерації, здатна здійснити революцію в галузі, потенційно знизивши виробничі витрати на наступне покоління АЕС та допомогти країнам і бізнесу досягти мети зі скорочення викидів вуглецю».
Потенціал ММР вже потрапив в поле зору українських компаній. Восени 2023 року холдинг ДТЕК Ріната Ахметова анонсував плани з «декарбонізації» своїх вугільних ТЕС, перетворивши їх на майданчики для будівництва ММР. Щоб розробити проєкт, в ДТЕК залучили спеціалістів американського інституту EPRI і cтворили компанію Denetek. «Це ексклюзивне партнерство між Групою ДТЕК, найбільшою приватною енергогенеруючою компанією України, та американською компанією з декарбонізації Eney», – йдеться на її сайті.
Eney - це фірма, створена в січні 2023 року ексочільником НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболеввим разом з юристкою та дипломаткою, колишньою керівницею відділу енергетики посольства США в Україні Сурією Джаянті. «Базуючись у США, компанія Eney використовує діловий, технічний і політичний досвід своїх засновників… Ми зосередимося на енергетичному секторі і відстоюватимемо американські технології», – йдеться на корпоративному сайті.
В Denetek вважають, що Україна має значний потенціал для успішного розгортання ММР завдяки таким конкурентним перевагам як прихильність і перевірений досвід держави в ядерній енергетиці, кваліфікований кадровий потенціал, прагнення повоєнного відновлення і модернізації економіки, інтеграцію з європейською енергосистемою.
Безпека і дерегуляція
Американський досвід може бути корисним для України не тільки з точки зору впровадження технологій, але й в більш широкому контексті - дерегуляції атомної галузі. «Ядерна енергетика в США є прикладом того, як перегляд застарілих і обтяжливих правил може дати поштовх інвестиціям і інноваціям», - відзначає ділове видання The Wall Street Journal в свіжій публікації від 11 липня.
«Дотримання застарілих стандартів безпеки є одним із барʼєрів, чому будівництво атомних електростанцій в США було таке дороге і повільне. Між 1954 і 1978 роками в країні було схвалено 133 реактори. Потім чиновники надали дозвіл лише для декількох. Причин багато, але культуру надмірної обережності в Комісії з ядерного регулювання (Nuclear Regulation Comission, NRC), створену в 1975 році та посилену після надзвичайної ситуації - розплавлення реактора на станції «Трі-Майл-Айленд» в 1979 році - можна сміливо назвати однією з головних», - розповідає WSJ.
Для пожвавлення атомної галузі адміністрація Дональда Трампа в травні 2025 року видала указ про комплексний перегляд і оновлення правил та настанов NRC. Це - частина зусиль Білого дому зі стимулювання економічного зростання через дерегуляцію. «Водночас дерегуляція - це не завжди позитив. Регуляції захищають довкілля й національну безпеку, запобігають злочинам і дискримінації. Але чи варта певна норма своїх витрат - часто питання суб’єктивної оцінки», - пишуть автори статті WSJ.
Вони зазначають, що в США саме надмірна обережність створила потужні барʼєри для розбудови АЕС після аварії на «Трі-Майл-Айленді», яка налякала громадськість. Це спонукало державні регулятори посилити вимоги безпеки навіть для реакторів на етапі будівництва, що на роки охолодило інтерес інвесторів та енергетичних компаній до ядерної енергетики.
Упродовж останнього десятиліття і демократичні, і республіканські адміністрації в Білому домі намагались відродити АЕС, зокрема тому, що вони не продукують парникових газів. Торік Конгрес США майже одностайно ухвалив Закон під назвою «Advance Act» на підтримку ядерних технологій. Він дозволив й відновити роботу АЕС «Трі-Майл-Айленд» після консервації.
Стимули і можливості
Однак вартість будівництва АЕС залишається головною перешкодою для нових проєктів в США. Електроенергія з вітру, сонця та природного газу дешевшає завдяки постійному впровадженню інновацій для підвищення ефективності.
Водночас, «будь-який компонент, який потрапляє в атомний реактор і має відношення до безпеки, повинен пройти сертифікацію з ядерної безпеки за надзвичайно суворими стандартами якості», каже Тед Нордгаус, співзасновник Breakthrough Institute (організації, яка виступає за модернізацію і технологічний розвиток для вирішення екологічних проблем). Він впевнений, що це стримує поширення АЕС і ММР.
Наприклад, в 2020 році стартап Oklo подав заявку на ліцензію для будівництва і експлуатації ММР під назвою «Aurora». Лише в 2022 році NRC відхилила цю заявку через «суттєві прогалини в інформації». Генеральний директор Oklo Джейкоб ДеВітт зазначає: «Наша система має вбудовані пасивні системи безпеки, які не потребують традиційних захисних механізмів, як у великих реакторах». Процеси й вимоги NRC «не були релевантними для того, що ми намагались реалізувати». Oklo сподівається подати нову заявку до кінця року. За словами ДеВітта, за президентства Дональда Трампа NRC, схоже, проходить «значну модернізацію в організації своєї роботи».
Представники NRC запевняють, що вже реформували внутрішні процеси. На свідчення цього наводять приклад перевірки безпеки раніше запланованих термінів для двох реакторів Kairos Power в Теннессі. Після указу Трампа про встановлення жорстких дедлайнів, NRC прискорила розгляд екологічної та безпекової документації для реактора у Вайомінгу від компанії TerraPower, яку підтримує Білл Гейтс, а також для ММР для Tennessee Valley Authority.
«Ми - організація, що перш за все відповідає за безпеку, - каже Майк Кінг, виконувач обов’язків виконавчого директора державного атомного регулятора NRC. - Але разом з тим, сьогоднішня NRC - це вже не та комісія, якою вона була навіть вчора».
Тому американський бізнес і технологічні компанії, які прагнуть використовувати атомну енергію для живлення потужних дата-центрів, розраховують на відродження атомної генерації в США і будівництво нових потужностей, які задовільнять жагу споживачів до енергії. Серед компаній, що воліють скористатися цією можливістю – Holtec і Westinghouse, які є партнерами України в модернізації атомної галузі. Вони є приватними за формою власності і володіють АЕС, тож в перспективі зможуть поділитися не тільки досвідом у впроваджені нових технологій, але й в перебудові державних регуляцій.
Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»
