Ціни на газ демонструють рекордні значення: у середині вересня "Українська енергетична біржа" зафіксувала вартість блакитного палива на рівні 30 480 грн за тис. кубометрів. За дорогий газ вимушені платити промислові споживачі і бюджетні установи. А ось для населення і ТКЕ цьогоріч діють спеціальні ціни, які не покривають і третини реальної ринкової вартості газу.

Зокрема, для підприємств теплокомуненерго уряд і "Нафтогаз" розробили трирічні контракти з ціною 7,42 за кубометр газу, що діятиме до кінця квітня 2022 року. Втім, є нюанс: така ціна поширюється лише на обсяг газу, необхідний для опалення багатоквартирних будинків. Крім того, відповідно до умов трирічного контракту, у наступному травні вартість блакитного палива проіндексується на невідому величину.  

Отже, єдиною реальною перспективою для тепловиків в частині зменшення видатків на газ лишається енергоефективність та переведення котелень на інші види палива.  Про можливості для вітчизняних ТКЕ розповідаємо у матеріалі "Української енергетики".

 

Бюджети міст збільшилися, але відповідальність не зросла

 

Порівняно з 2014 роком, розмір місцевих бюджетів зріс у 4 рази. Це сталося завдяки реформі децентралізації: місцеві органи самоврядування отримали більше повноважень, а отже – і більше інструментів для реалізації своєї діяльності.

Скільки з цих коштів витрачається на житлово-комунальне господарство? Це залежить від конкретного бюджету. Наприклад, за даними порталу openbudget.gov.ua, казна м. Київ має розмір понад 60 млрд грн. Станом на липень 2021 обсяг виконання бюджету в частині видатків сягнув 27,6 млрд грн. З них на ЖКП витрачено всього 4% або 1,12 млрд грн.

Місцевий бюджет Житомирської області значно більш скромний: при плановому розмірі видатків на 2021 рік у розмірі 3,7 млрд грн, у липні витратили вже 1,76 млрд грн. На ЖКП направили лише 43 тис. грн – тобто, менше 0% від загального обсягу.

Дніпропетровська область у цьому році запланувала витратити 12,8 млрд грн. З них на кінець ІІ кварталу уже освоєно 6 млрд грн, а на житлово-комунальне господарство припало 0,7% видатків або 4,1 млн грн.

У пресслужбі НАК "Нафтогаз України" розповідають, що місцева влада не поспішає витрачати кошти на потреби громади. Натомість, частина грошей осідає на депозитних  рахунках. Це допомагає згенерувати додатковий прибуток. Однак також означає, що гроші місцевих громад не працюють на їх реальні потреби.

"Відповідно до інформації про залишок коштів, яку нам надало Міністерство фінансів, більшість громад використовують депозитні рахунки. Тобто замість того, щоб вкладати кошти в інфраструктуру систем теплозабезпечення, органи місцевого самоврядування в більшості випадків (понад 50% органів місцевого самоврядування) акумулюють ці кошти на депозитах. І за допомогою цього отримують додатковий прибуток", – розповів "Українській енергетиці" голова інтегрованих комунікацій "Нафтогазу" Максим Білявський. 

Керівник пресслужби "Нафтогазу" Максим Білявський

Поміж тим, з цього року центральна влада повністю передала повноваження із управління житлово-комунальним господарством на місця. Таким чином, органи місцевого самоврядування мають самостійно опікуватися своїми активами. У тому числі – встановлювати економічно обґрунтовані тарифи для підприємств і підтримувати їх, щоб уникнути різкого зростання вартості комунальних послуг для мешканців ОТГ.

"У липні-серпні цього місяця відбувався процес передачі кінцевих тарифів на теплову енергію від НКРЕКП до органів місцевого самоврядування. Тепер усі ліцензіати з виробництва, постачання тепла ліцензуються на місцях, тарифи також встановлюються на місцях",  - прокоментував ексчлен Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Євген Магльований.

Ексчлен НКРЕКП Євген Магльований

Попри отримання нових повноважень, мери міст, каже експерт, продовжують ігнорувати проблеми теплопостачання.

"Тобто, політично передали тарифи на місця, але мери на місцевому рівні не переймаються теплопостачанням. Думають про те, як усіх перевести на індивідуальне опалення - газове чи електричне. І все, проблем начебто немає. Така логіка у багатьох мерів. Ми можемо втратити централізоване теплопостачання як ресурс, як великий корисний актив", - наголошує фахівець.

 

Чому потрібно зберегти централізоване теплопостачання?

 

Системи централізованого теплопостачання за більш як століття свого розвитку пройшли довгий шлях, розповідають експерти компанії Danfoss Україна, що спеціалізується на енергоефективних заходах. Еволюція йшла у чотири покоління: перші парові системи, нерегульовані системи (що дотепер здебільшого поширені в Україні), автоматизовані системи і, нарешті, інтелектуальні високоефективні низькотемпературні системи, що сьогодні розвиваються в країнах Північної та Західної Європи.

Основа теплопостачання незмінна: джерело тепла підігріває теплоносій, а той через транспортну мережу надходить до споживача. Але ефективність використання енергії у системі, ступінь контролю кожної з її ланок та гнучкість реагування на зміни можливостей постачання та попиту залежить від покоління системи.

Україна застрягла майже на початковому рівні розвитку теплопостачання. У містах, що спромоглися зберегти централізоване теплопостачання, йде повільний перехід від нерегульованих систем 2-го покоління до автоматизованих систем 3-го покоління. Для систем 3-го покоління характерні облік споживання енергії за всім ланцюгом системи теплопостачання, більш ефективні й різноманітні джерела генерації, попередньо ізольовані трубопроводи для транспортування енергії, а на стороні споживача – робота компактних автоматизованих індивідуальних теплових пунктів.   

Активний розвиток систем централізованого теплопостачання у країнах ЄС свідчить, що сучасні системи є більш ефективними у порівнянні з індивідуальними системами опалення та гарячого водопостачання у містах з щільною забудовою. Крім того, вони виконують функцію інтеграції енергетичних секторів. Тобто – грають роль у переході від газу до інших видів палива. Для України останнє дає можливість забезпечити необхідну гнучкість національної енергосистеми через інтеграцію поновлюваних джерел енергії у виробництво тепла.

"Централізоване виробництво тепла має суттєво більшу паливну гнучкість, аніж індивідуальне, яке зазвичай в містах обмежене лише газом та електроенергією, не кажучи вже про принади когенерації. Тому варто емоції направити в русло конструктиву та шукати прагматичні рішення на років хоча б 10-15 наперед", - коментує голова дивізіону "Теплоенергетика" НАК "Нафтогаз України" Віталій Щербенко.

Член правління НАК "Нафтогаз України" Віталій Щербенко

До слова, джерела тепла в третьому поколінні систем централізованого теплопостачання стали більш різноманітними. Традиційною основою енергопостачання у системах другого покоління є ТЕЦ, котельні або сміттєспалювальні заводи. А ось на наступному етапі розвитку теплопостачання уже можна використовувати установки, що використовують в якості палива біомасу з конденсацією димових газів, сонячну теплову енергію, геотермальне та надлишкове тепло від промислових процессів, акумуляцію тепла (у тому числі сезонне зберігання). Це стало можливим завдяки зниженню температури у мережі (зі 120-90 °С до, переважно, 95-70°C або 80-60°C) та підвищенню ефективності всього ланцюга теплопостачання.

 

Енергоефективність – це дорого?

 

Різні експерти оцінюють вартість енергоефективності для України по-різному. У будь-якому випадку, мова йде про космічні на перший погляд суми, які неможливо потягнути з місцевих бюджетів. Але при детальному розгляді виявляється, що всі ці видатки рахуються на довгий період. Щоправда – реальні результати від енергоефективних заходів також можна буде побачити лише через 5-10 років. Саме тому мери міст здебільшого відкладають ці питання у довгий ящик. Але ціни на газ на європейських біржах не чекають – вже у вересні вони двічі перетинали позначку у 900 дол. за тис. кубометрів.

Ціни на газ для теплокомуненерго цьогоріч частково стримуються спільним продуктом уряду та НАК "Нафтогаз України" - трирічним контрактом, де газ для обігріву багатоквартирних будинків до кінця квітня 2022 року коштує 7,42 грн за кубометр. Але що відбувається з іншими обсягами газу, які споживають ТКЕ?

"Договір передбачає дві ціни на газ, до того ж без розподілу на категорії споживачів. Перша ціна: 7,42 грн за кубометр плюс вартість транспортування газу, тобто 7,568 грн за метр кубічний. Друга: плаваюча ставка, яка залежить від ринкових умов, ціни на “Амстердам-хабі” і яка змінюється щомісяця. Сьогодні вона складає приблизно 16 тисяч грн на вересень, хоча ще в травні становила 11 тисяч грн за тисячу кубометрів газу. Надалі є тенденція до її зростання. Ціна в 7,42 грн за кубометр стосується лише фіксованого обсягу газу, який нам вираховували як середнє арифметичне значення газу, спожитого населенням за останні три роки. 16 тисяч – це ціна за інший обсяг газу. Однак обсягу за ціною 7,42 + транспортування не вистачає навіть для забезпечення виробництва теплової енергії населенню. Тому ми повинні додатково закуповувати для населення природний газ за ціною 16 тисяч грн за тисячу кубометрів і вкладати в тариф для населення середньозважену ціну", - поскаржився у інтерв’ю "Українській енергетиці" віцепрезидент міжгалузевої асоціації з розвитку систем теплопостачання "Укртеплокомуненерго" Сергій Дунайло.

Представник міжгалузевої асоціації "Укртеплокомуненерго" Сергій Дунайло

Отже, газ для теплокомуненерго залишається дорогим задоволенням. А ринкові тенденції показують, що імовірність суттєвого подешевшання блакитного палива найближчим часом є низькою. Єдиним інструментом для скорочення як витрат є скорочення споживання. Саме тому актуальною є тема енергоефективності.

"Хочу запевнити, що мерам, які думали про своє місто, про енергоефективність, про інфраструктуру, буде набагато простіше пройти опалювальний сезон, ніж тим, які займалися винятково популізмом і витрачали кошти незрозуміло на що", - висловив думку Віталій Щербенко.

Тема енергоефективності є важливою і для підприємств теплокомуненерго, які мають реальну змогу скоротити споживання блакитного палива, так і для кінцевих споживачів - житлових будинків.

"Єдиний спосіб, яким можна контролювати наші платіжки, це – контролювати об'єм споживання. Для цього треба зайнятися енергоефективністю і робити це системно. Енергоефективність є тим інструментом, який допоможе споживачам скоротити свої рахунки. Є випадки, де заміна котла у будинку дала економію по газу 37%. Разом з модернізацією теплового пункту економія буде уже 70%", - зазначив виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк.

Виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк

Справді, індивідуальні теплові пункти (ІТП), про які згадує експерт, показують свою ефективність. Це – компонент системи теплопостачання, призначений для прийому, перетворення і розподілу теплової енергії. ІТП складається з комплексу автоматичних пристроїв та обладнання для приєднання внутрішніх систем теплоспоживання одного споживача (будівлі) до теплової мережі. Важливою особливістю ІТП є забезпечення кожного виду теплового навантаження необхідними параметрами теплоносія. 

"Налагодження ефективної роботи внутрішніх інженерних систем будівель знижує витрати домогосподарств на теплову енергію на 30-50%, сприяє поступовому переходу до низькотемпературних систем ЦТ, та відкриває шляхи до використання більш ефективних, еклогічних та дешевих видів генерації", - наголошують у Danfoss Україна.

Як стверджують фахівці компанії, перехід від нерегульованих систем до індивідуальних теплових пунктів є основною особливістю саме систем теплопостачання третього покоління.

 

Технології, корисні для України

 

Перехід до систем третього покоління з одночасним зниженням температури мереж відкриває шлях до використання джерел низкопотенційного тепла, що раніше не використовувались. Для прикладу – геотермальної енергії та скидного тепла від промислових процесів. Особливо актуальний варіант для України – низкопотенційне тепло технологічних процесів ТЕЦ, зазначають у Danfoss Україна.

Гарним прикладом тут є ТЕЦ Amager Bakke в м. Копенгаґен, що працює як сміттеспалювальний завод з гірськолижним спуском на даху. Ця електростанція обладнана високоефективною паровою турбіною, а також тепловим насосом для утилізації низькопотенційного тепла циркуляційної води ТЕЦ. За потреби, теплова енергія може бути реалізована в одну з двох  підсистем Копенгаґена: місцеву розподільчу систему теплопостачання HOFOR або транспортну мережу CTR.

Подібні можливості фахівці вбачають і в теплогенерації Києва. Потенціал, який може дати 1000 кубометрів на годину циркуляційної води, становить приблизно 4,4 МВт теплової енергії в опалювальний сезон із заміщенням 1,5 млн кубометрів природного газу та зниженням викидів на 1,09 тис. тонн СО2. Для порівняння, витрата циркуляційної води на ТЕЦ-6 м. Києва для однієї градирні в зимовий період складає 28,5 тис. кубометрів на годину, що може зробити теплонасосну станцію на базі цієї ТЕЦ однією з найбільших в Європі.

ТЕЦ-6

Ще один напрямок, за яким можуть розвиватися ТЕЦ - теплова акумуляція. Зокрема, завдяки використанню акумуляторів тепла ТЕЦ може знизити виробництво електроенергії, коли в системі висока частка ВДЕ, але при цьому споживачі будуть забезпечені необхідною кількістю тепла.

"Великомасштабні теплові акумулятори можуть дозволити повністю зупинити ТЕЦ у вихідний день, коли в мережі присутня надмірна кількість електроенергії, а тепло може подаватися з акумуляторів. Акумулятор компенсує добові коливання навантаження, які пов'язані не тільки з системою гарячого водопостачання, але і з коливаннями, викликаними зниженням температури зовнішнього повітря в нічний час і, відповідно, з роботою індивідуальних теплових пунктів. Скорочується час запуску і зупинки ТЕЦ, мінімізуються пікові потужності. Уможливлюється експлуатація ТЕЦ в номінальному режимі "найхолоднішший день", коли частина навантаження може бути покрита за рахунок акумуляторів. Акумулятор тепла може підтримувати статичний тиск в мережі централізованого теплопостачання і виконувати функцію розширювального резервуара, при цьому ТЕЦ може працювати в базовому режимі навіть при серйозних аварійних ситуаціях на мережі до їх усунення. Також це – підвищена динаміка ТЕЦ, можливість оптимальної роботи на енергоринку з високою часткою ВДЕ", - розповідають у Danfoss Україна.

Однак фахівці радять звертати увагу не лише на модернізацію генеруючого обладнання. Ще одне завдання для України – зменшення витрат теплових мереж, які навіть у столиці зношені на 70%.

Ремонтні роботи на теплових мережах

"Якщо замінити погано ізольовані трубопроводи у бетонних каналах на попередньоізольовані трубопроводи, втрати в мережі знизяться, в середньому, з чинних 20-15% до 8-7%. У свою чергу, підтримка різниці температур в первинних контурах індивідуальних теплових пунктів і, як наслідок, більш низька температура  зворотного теплоносія, дозволить знизити теплові втрати ще більше: до 6-5,5 %", - наводять розрахунки у Danfoss Україна.

Як бачимо, сучасні системи централізованого постачання третього покоління – це вже більше, ніж ефективне опалення та гаряче водопостачання. У третьому поколінні стають доступними технології перетворення надлишкової електроенергії в тепло, що сприяє декарбонізації теплопостачання та дозволяє значно розширити частку відновлюваних джерел електроенергії в енергосистемі. В свою чергу, споживач отримує якісніші послуги та може впливати на власне споживання енергії.

Саме такий напрям розвитку системи теплопостачання є стійким у середньо- та довгостроковій перспективі. Саме тому українським містам слід переходити від стратегії "капітальних ремонтів" теплопостачання до стратегії модернізації та розширення.

Спеціально для "Української енергетики"

Руслана Чечуліна

Кирило Баранчук, Микола Кузін (Danfoss Україна)