990%d1%8590 2 %281%29

Газовий ринок і ПСО: відкат чи передишка?

18 лютого 2022

Уряд може застосувати новий тимчасовий режим ПСО на газовому ринку, щоб знизити ціну газу для населення після завершення опалювального сезону

Газовий ринок і ПСО: відкат чи передишка?

Спроба зробити український ринок газу нарешті вільним виявилася невдалою. Стрімке зростання світових цін на газ змусило уряд повернутися до регулювання його ціни для населення та бюджетних установ. Однак воно діятиме лише до кінця цього опалювального сезону. Яким чином можна зменшити ціну газу для побутових споживачів після цього?

Виходом із ситуації деякі експерти називають термінове повернення до постачання газу за спеціальними обов’язками (ПСО). Тим паче, що зараз на ринку фактично існує неоголошений режим ПСО через балансуючу групу “Нафтогазу”. Чи врятує країну чергове офіційне запровадження механізму ПСО? Можливо є інше рішення? ”Українська енергетика” проаналізувала ймовірні шляхи за допомогою аналітиків.

 

Ціни на газ б’ють рекорди

Ми вже звикли, що ситуація з газом щороку є непростою і часто критичною. Причини цього були і в газових війнах з боку Росії, і в недостатніх запасах газу, а тепер – у стрімкому зростанні цін на блакитне паливо у світі.

“Україна купує газ в ЄС, тому комерційні ціни на нашому ринку прямо залежать від ситуації в Європі”, – вважає Максим Білявський, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова.

14 лютого приведена ціна газу до кордону України (за спотовими цінами на хабі TTF) становила близько 32 000 грн за тис. куб. м. Це вчетверо більше, ніж рік тому. Рекордні ціни спостерігалися через можливість вторгнення Росії на територію України та неринкові дії російського “Газпрому”. Чи можуть такі ціни на газ стати зашморгом для України? 

 

 

Джерело: Energy Map

 

“Якщо говорити про цей опалювальний сезон, то дуже багато залежить від температури, яка буде в лютому й березні, – зазначив Леонід Уніговський, генеральний директор консалтингової компанії "Нафтогазбудінформатика". – Поки що погода сприятлива для економії газу, й ми споживаємо його менше, ніж в аналогічний період попереднього року. Якщо так триватиме й надалі, то є достатньо велика ймовірність, що, принаймні, для населення й теплокомуненерго критичних ситуацій не буде”. 

Втім для промисловості ситуація дещо інша, зазначив експерт. Через високі ціни на газ частина підприємств змушена була припинити чи обмежити роботу. 

“Звісно, такі ціни  для бізнесу й загалом для економіки країни – це погано. Якби уряд зменшив ПДВ на газ, то це підтримало б промисловість. З іншого боку, зменшення витрачання газу бізнесом має певний позитив, бо економить ресурс. Подальша ситуація, значною мірою, буде залежати від погоди”, – додав Уніговський. 

 

На скільки вистачить запасів газу 

Перед початком цього опалювального сезону українців запевнили, що запасів газу в підземних сховищах вистачить, аби не мерзнути взимку.

“Нафтогаз” іще влітку забезпечив закачування в підземні сховища достатніх обсягів газу, – розповів Максим Білявський. – На початок сезону було накопичено 18,7 млрд куб. м, що на 23%, або 3,5 млрд куб. м, більше середнього показника за 2014-2018 роки”.

Зі слів міністра енергетики Германа Галущенка, у січні з ПСГ відібрано 2,4 млрд куб. м газу, хоча планувалося понад 3 млрд куб. м.

Станом на 6 лютого, за даними Energy Map, запаси газу в ПСГ становили вже 10,6 млрд куб. м. А до кінця опалювального сезону ще далеко. Проте, на переконання першої віцепрем'єрки, міністра економіки Юлії Свириденко, Україна завершить його, маючи в підземних сховищах запаси газу в понад 7 млрд куб. м. 

Тих запасів блакитного палива, які маємо зараз, достатньо для завершення опалювального сезону, – також стверджує експерт Центру Разумкова. – Водночас зросли імпортні поставки газу з країн ЄС. Ці поставки будуть триматися на оптимальному рівні, зокрема, через старт закупівель національною компанією та контрактування танкеру з американським газом”. 

Білявський вважає, що все вказує на поступове завершення газової кризи, якщо не відбудеться непередбачуваних обставин. “Однак, попереду нас очікує досить складний період підготовки до наступного осінньо-зимового періоду”, – зазначив він.

На думку Леоніда Уніговського, наступний сезон буде для українців більш складний, ніж поточний, бо в цей ми вийшли з певним запасом газу у сховищах. А на наступний сезон запасів поки що майже немає, констатував гендиректор "Нафтогазбудінформатики". 

У березні ми вийдемо на дуже невеликий запас товарного газу, крім так званого буферного у сховищах. Тому потрібно буде закупити ще хоча б 12-14 млрд куб. м газу. Загалом Міненерго повинно думати, що далі робити і як”, – вважає він. 

 

У березні ми вийдемо на дуже невеликий запас товарного газу, крім так званого буферного у сховищах. Тому потрібно буде закупити ще хоча б 12-14 млрд куб м газу...

 

Своєю чергою очільник Міненерго зазначив, що гарантовані потужності для імпорту газу в Україну зі Словаччини зросли до 42 млн кубометрів на добу, з Угорщини – до 8 млн кубометрів на добу. Він запвнив, що цих 50 мільйонів кубометрів на добу буде достатньо, щоб наповнювати сховища для проходження опалювального сезону 2022/2023 років.

 

Імпортний газ необхідний для роботи ГТС

Однак для чого Україні потрібно додатково купувати імпортний газ, якщо запасів у сховищах достатньо, як стверджують урядовці й частина експертів?

“Річ у тім, що ми не можемо подати велику кількість газу в ГТС зі сховищ одномоментно, – пояснив Леонід Уніговський. – Адже швидкість видачі газу з ПСГ на поверхню залежить від того, скільки газу там знаходиться. Чим менше газу, тим меншою є швидкість. Через це у нас можуть бути достатньо серйозні проблеми з підтримкою режимів роботи нашої газотранспортної системи. Йдеться і про забезпечення певного тиску, і про забезпечення газом об'єктів газоспоживання”. 

Щоб запобігти проблемам, на переконання експерта, “перше, що потрібно зробити, – провести переговори і закупити за комерційною ціною той газ іноземних трейдерів, який вже знаходиться у наших підземних сховищах. Однак, крім того, нам потрібно також і імпортне паливо, бо воно йде в систему, а не закачується у підземні сховища, і може компенсувати піки газоспоживання. Тобто імпорт потрібен не лише, аби мати газ у сховищах, а щоб мати його в системі. Це принциповий момент”, вважає гендиректор "Нафтогазбудінформатики".

Уніговський впевнений, що ситуація не є критичною, хоча не заперечує існування ризиків.

Газу у сховищах стає дедалі менше, і швидкість його видачі на поверхню зменшується щодоби. Через це нам може не вистачити газу на добові піки споживання. Думаю, що для населення все буде добре, а от промисловість, можливо, доведеться обмежувати. Такі проблеми можуть виникнути у березні, тому нам треба все ж таки мати трохи більше газу, закупити від 1 до 2 млрд кубічних метрів. Завдяки таким заходам опалювальний сезон можна пройти безболісно”, - пояснив він.

 

Як захищені споживачі від цінових стрибків

Внаслідок стрибка цін на ринку газу бізнес постраждав найбільше. Зокрема, підприємства харчової галузі, виробники скляної продукції, мінеральних добрив, металопрокату, власники тепличних господарств тощо. Деякі підприємства були змушені зупинити або призупинити свою діяльність. А це, безумовно, негативно позначилося на ВВП країни. Компанії, які продовжили працювати, суттєво підняли ціни на свою продукцію. Аби підтримати виробників і споживачів, уряд наприкінці 2021 року затвердив перелік товарів, виробники яких можуть купувати газ власного видобутку за зниженою ціною (з націнкою у 25%).

Розуміючи, що населення не може платити за газ за існуючими сьогодні ринковими цінами, уряд підтримав побутових споживачів, обмеживши для них ціну на блакитне паливо.

“У межах річного контракту від НАК “Нафтогаз” ціна палива залишається незмінною – менше 8 грн за куб. м (з ПДВ і вартістю транспортування), – каже Максим Білявський. –  Створено балансуючу групу для інших газопостачальних компаній, що дало можливість домогосподарствам купувати газ за такою ж ціною у всіх регіонах України”. 

Крім того, зазначив експерт енергопрограм Центру Разумкова, НАК “Нафтогаз України” запропонував бюджетним і релігійним організаціям середньострокові контракти із фіксованою ціною на газ – 16,8 грн за кубометр (враховуючи ПДВ і послуги з транспортування). Пропозиція діє до кінця 2022 року. Також для постачання тепла населенню тепловики отримують газ за ціною 7,42 грн/кубометр, а для бюджетних установ та організацій за ціною 16,8 грн за кубометр (з ПДВ і послугами з транспортування). 

“І тим домогосподарствам, які опинилися без постачальника газу, а також бюджетним та релігійніим організаціям, що отримують газ за мінімально можливими цінами від постачальника “останньої надії” (“Нафтогаз України”)”, – додав Білявський.

Однак така ситуація з цінами, а саме їх регулювання владою, обернулася проти самого ринку.

“Вперше з початку реформування ринку газу ми прийшли до п’яти цін на газ, – звернув увагу під час Українського газового форуму Андрій Мизовець, президент Асоціації “Газові трейдери України”. – Натомість ринок – це одна ціна для будь-якого споживача. А держава мала би верифікувати малозабезпечених споживачів і надати адресну допомогу тим, хто її справді потребує, а не субсидувати найбільш заможних споживачів, унеможливлюючи розвиток сегментів ринку”.

Мизовець наголосив, що ринкові відносини не передбачають субсидування населення іншими сегментами економіки. Це аж ніяк не веде до зниження собівартості продукції, підвищення її конкурентоспроможності і загалом до зростання економіки, додав він.

 

Нам світить повернення до ПСО?

Цінові обмеження на газовому ринку, з одного боку, не дозволяють йому розвиватися, а з іншого – можуть викликати ще більше проблем й обернутися проти його учасників. До того ж, для населення ціни на газ, нижчі за ринкові, діятимуть лише до кінця опалювального сезону. Що буде далі? Адже Україна взяла на себе зобов’язання в рамках меморандуму з Міжнародним валютним фондом (МВФ) запровадити ринкове тарифоутворення. 

“Якщо говорити відверто, то ринку газу, в сегменті населення і ТКЕ,  немає, – констатував Леонід Уніговський. – Всі наробки поламано, відбувається державне регулювання. І, на мій погляд, у найгірший спосіб”.

Гендиректор "Нафтогазбудінформатики" акцентує увагу на деякі негативні ситуації, що виникають через таке цінове регулювання. Так, оператори газорозподільних газових мереж повинні мати газ на виробничо-технологічні втрати і витрати (ВТВ). У тарифі це паливо закладене за ціною 7,42 грн за кубометр. Проте оператори не можуть ніде купити його за такою ціною. А коштів, щоб розрахуватися за цей газ за комерційною ціною, у тарифі не передбачено. Тому зараз вони просто відбирають паливо із системи. 

“І якщо це триватиме далі, то я не виключаю, що у другій половині 2022 року наш оператор газотранспортної системи може опинитися без газу. Відтак може виникнути достатньо велика небезпека його відбору з російського транзиту (якщо він буде)”, – зазначив Уніговський.

Він пояснив, що якщо такі випадки будуть, то це дасть “Газпрому” юридичні підстави перервати цей транзит. 

Українська газотранспортна система готова до різних варіантів розвитку подій, запевнив генеральний директор ТОВ “Оператор ГТС України” Сергій Макогон. З його слів, у випадку виникнення загрози безперебійному постачанню газу споживачам, існує Національний план дій, який затверджує Міненерго. Відповідно до нього міністерство має повноваження застосувати неринкові заходи. Подібні плани підготовані в усіх країнах ЄС, зазначив Сергій Макогон. “Ми всі сподіваємося, що цієї ситуації зможемо уникнути”, – додав він.

На думку Леоніда Уніговського, ситуація з газом на ВТВ та існуюча небезпека відбору газу з російського транзиту означає, що треба приймати якесь рішення: чи підвищувати тариф для операторів ГРМ, чи все ж таки переходити на постачання газу за спеціальними обов’язками (ПСО). Тим паче, що фактично воно вже діє, проте офіційно уряд не запроваджує його. Ймовірно, через те, що в законі про ринок природного газу сказано: якщо постачальник понесе певні доведені економічні витрати, то бюджет повинен їх компенсувати.

“Через це Кабмін, напевно, обрав іншу стратегію: сподівається когось вмовити чи наказати “Нафтогазу” виконувати певні рішення, – припускає гендиректор "Нафтогазбудінформатики". – Однак ми повинні розуміти, що “Нафтогаз” не безмежний. Тих прибутків, які були раніше, у компанії вже немає. До того ж ми ставимо перед “Нафтогазом” питання про нарощування видобутку. А для цього потрібні достатньо великі капітальні вкладення. Закордонних інвесторів у найближчій перспективі, напевно, не буде. Тому компанія має спиратися на власні кошти, яких немає”.

Водночас після завершення опалювального сезону населення, якщо не прийняти якихось рішень, повинно буде купувати газ за ринковою ціною. За прогнозами, вона не опуститься нижче 500-600 доларів за тисячу кубів. Зрозуміло, що люди не спроможні  платити такі кошти. Тому, переконаний Леонід Уніговський, уряду таки доведеться приймати рятівне рішення про тимчасове запровадження режиму ПСО. Ймовірно, що це станеться у березні або квітні, коли загостриться ситуація, й уряд зрозуміє, що тих цін, які були раніше, перед ціновою кризою, вже більше не буде, вважає Уніговський. 

Щодо побоювань такого неринкового кроку, як застосування механізму ПСО, то співрозмовник згадує приклад Франції, де близько 4 млн домогосподарств по 2023 рік включно будуть отримувати газ за регульованою ціною. 

“Чому  вони можуть, а ми – ні? Ми що, випередили Францію в ринкових механізмах? Ні. Зараз у нас в цьому сегменті  немає ринку, а раніше була значною мірою його імітація. Тому, думаю, ПСО – це те рішення, до якого ми прийдемо. Якщо буде передбачена компенсація із бюджету за виконання ПСО, то це не "зламає" ринок”, – додав Леонід Уніговський. 

Однак у цьому випадку постає питання: як Україна виконає свої зобов’язання в рамках меморандуму з МВФ щодо ринкового тарифоутворення? З огляду на це, а також на проблеми внаслідок запровадження ПСО, частина експертів і фахівців виступають проти такого рішення. Вони вважають, що повернення до ПСО на ринку газу є недоцільним.

Так, експерт Центру Разумкова Максим Білявський не впевнений, що повернення до ПСО вирішить усі проблеми. На його переконання, їх, навпаки, стане ще більше. А поточні виклики так і залишаться, але будуть у замороженому стані.

Проти обмеження цін також виступають приватні газовидобувні компанії. 

Останні державні ініціативи щодо ринку природного газу, зокрема, часткове регулювання цін на газ приватних газовидобувників, негативно впливають на ринок газу, який у нашій країні лише формується”, – вважає Наталя Плеханова, менеджер із корпоративних комунікацій групи компаній Smart Energy.

Вона пояснила, що газовидобуток інвестоємна галузь, і тому потребує безперебійних і великих фінансових вкладень. А вони можливі лише за умови зрозумілих і стабільних правил його роботи, а також загальної бізнес-привабливості галузі.

"Ці фактори нівелюються кожною спробою впровадження державного регулювання ціни на природний газ”, – додала вона.

 

Як зменшити ціну газу

Для того, щоб ціна газу для споживачів стала меншою, треба видобувати більше українського газу й продавати його через “Українську енергетичну біржу”.

У рамках меморандуму з Міжнародним валютним фондом, Україна взяла на себе зобов’язання продавати 40-50% товарного газу “Укргазвидобування” на біржі. А наприкінці грудня 2021 року Кабмін також зобов’язав приватні газовидобувні компанії до 30 квітня 2022 року продавати 20% обсягу видобутого ними газу на “Українській енергетичній біржі”.

“Це може нас дещо захистити від високих цін, – вважає Леонід Уніговський. – Якщо у нас буде певна ліквідність на нашій вітчизняній біржі, то ми зможемо спиратися на національний ціновий індикатор. І я сподіваюся, що він буде дещо інший, ніж той, що базується на імпортному паритеті, тобто спирається на ціну на обраному світовому торговельному майданчику.

Такої самої думки і Максим Білявський. Втім, він пропонує піти трохи далі й утворити східноєвропейський хаб.

Врегулювати проблему може зміна моделі ціноутворення на природний газ: варто відійти від імпортного паритету та ввести цінові обмеження, – пропонує експерт Центру Разумкова. – Таким чином буде формуватись індексова вартість українського газу. Якщо ми бажаємо виграти конкуренцію за збереження товаротранспортної роботи, нам без індексу українського газу та чіткого розгортання східноєвропейського хабу не обійтись”. 

 

Врегулювати проблему може зміна моделі ціноутворення на природний газ: варто відійти від імпортного паритету та ввести цінові обмеження...

 

У Smart Energy (до складу якої входить британська публічна компанія Enwell Energy) зазначили, що наразі не бачать шляхів для бізнесу, які зможуть “вирівняти” негативний вплив регулювання цін на видобуту продукцію. Також вони не знають шляхів залучення іноземних інвестицій у галузь на таких умовах. 

“На наш погляд, короткострокові переваги, які отримають окремі підгалузі від втручання держави у формування цін на газ, будуть повністю перекриті масштабністю негативних наслідків для всієї економіки країни, – зазначила Наталя Плеханова. – Основним наслідком стане скорочення інвестицій у газовидобуток, а відповідно, зменшення видобутку українського газу та збільшення імпорту, зменшення податкових надходжень до державного та регіональних бюджетів, згортання низки перспективних проєктів, а з ними і скорочення робочих місць у видобувній галузі та дотичних напрямах”.

Уникнути цих наслідків та зберегти інвестиційну привабливість української економіки можна, на думку представниці Smart Energy, якщо держава, по-перше, припинить втручатися в роботу вільного ринку, а по-друге, якщо вона буде застосовувати інші інструменти, доступні на державному рівні в кризових умовах. Наприклад, державні субсидії (як це роблять інші країни світу), а також адресні субсидії для населення. 

“Також для покращення цінової ситуації ми повинні мати певне поєднання довгострокових контрактів і контрактів на споті, – вважає Леонід Уніговський. – Зараз ми працюємо тільки на споті. Однак на такі контракти значною мірою впливають різні спекулятивні тенденції, тому зараз спотова ціна вища, ніж за формулою по довгострокових контрактах. За рахунок довгострокових контрактів ми можемо зменшити ту ціну на газ, яка буде в Україні, напевно, вже з квітня. Йдеться не лише про “Газпром”. Це можуть бути контракти з компаніями із Норвегії, США, Катару”.

Експерт вважає, що цим питанням повинен займатися не лише “Нафтогаз”, але й Міністерство енергетики, бо саме воно визначає політику в енергетичній сфері. 

“Однак, поки що я не бачу від Міненерго якоїсь довгострокової енергетичної політики щодо газу. Таке враження, що вони нівелюють критичні ситуації, але не думають, що буде далі”, – констатував гендиректор "Нафтогазбудінформатики".  

Водночас усі зусилля, спрямовані на зменшення закупівельної ціни газу для трейдерів можуть бути марними за відсутності одного єдиного рішення з боку уряду – впровадження порядку визначення “вразливих споживачів”, переконана Вікторія Ткачук, експертка аналітичного центру DiXi Group.

“Без визначення переліку осіб, яких має захищати держава від стрибків цін на комунальні послуги, а також способів захисту, жодні подальші інвестиції у ринок не мають шансів окупитися, – вважає вона. – І оскільки наш молодий ринок можуть “з коліс” зупинити невдоволені споживачі елементарним перекриттям дороги або постами у ФБ, важливо, щоб перелік “вразливих споживачів” був максимально адресним, а допомога нараховувалася автоматично, без звернення людини”.

 

Аналіз ситуації на ринку газу показує, що в сегменті населення й бюджетної сфери ринку як такого немає. Уряд регулює ціни на блакитне паливо для населення, бюджетних організацій, а також для підприємств, які виробляють і  постачають тепло побутовим споживачам та ОСББ. А це означає, що ми повернулися до механізму ПСО, хоча й замаскованого під виглядом балансуючої групи. Однак, оскільки ціни на газ цього року, відповідно до прогнозів, не опустяться нижче 500 доларів за тисячу кубометрів, то існуюча схема довго не проіснує. Після завершення опалювального сезону Кабміну доведеться прийняти рішення для порятунку ринку газу.

Можливо, відбудеться офіційне тимчасове повернення до механізму ПСО, щоб черговий раз захистити населення від високих цін на газ і тепло. Однак, тоді виникнуть інші проблеми, зокрема, з нарощуванням вітчизняного газовидобування. Імовірним є також інший варіант виходу із ситуації. Наприклад, відхід від імпортного паритету та запровадження адресних субсидій для населення. Та навряд чи влада піде на це, розуміючи, що може втратити прихильність електорату.


 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”


Автор: Світлана Олійник
 index 280%d1%85360 web