Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) ще рік тому настільки сильно залежала від енергоносіїв з росії, що уявити німецьку економіку без них було просто неможливо: частка поставок вугілля і нафти складала 40%, поставок газу з рф – понад 55%. У грошовому вимірі це складало сотні мільярдів доларів, адже економіка Німеччини є найбільшою в Європейському Союзі. Тож відмова саме цієї країни від імпорту з росії є ключовим внеском у скорочення фінансування війни проти України, особливо у частині поставок газу. Щоправда, у самій Німеччині до останнього ставились скептично до того, що це взагалі можливо.

Врешті-решт ФРН звела частку імпорту російського імпорту газу до нуля. Як саме це вдалось зробити – у матеріалі "Української енергетики".

 

0% російського газу всього за півроку

 

За даними German Association of Energy and Water Industries, у 2021 році російський "Газпром" займав тверде монопольне становище у структурі імпорту газу до Німеччини. В окремі місяці року російська компанія постачала країні понад 60% всього блакитного палива! Решта обсягів розподілялась між Норвегією та Нідерландами, менше 6% забезпечував власний видобуток ФРН.

Втім, восени 2021 року статистика дещо змінилась, оскільки ринок Європи зустрівся з першими ціновими шоками: $1000 за 1000 куб. м і вище. Частка поставок росії впала в середньому до 45%, а у грудні – до приблизно 35%. З такими показниками Німеччина увійшла у 2022 рік. Порівняно з 60% імпорту, залежність країни від росії, звісно, знизилась. Але все ще залишалась критичною. Ніякої впевненості, що вдасться її подолати, не було.

У березні 2022 року, за кілька тижнів після початку російської війни в Україні, міністр економіки ФРН Роберт Габек вийшов із заявою, що Німеччина готова стати майже повністю незалежною від російського газу до середини 2024 року. У німців справді не було ніякого уявлення про те, чим замінити аж третину палива, що припадала на російський газ. На те було одразу кілька причин.

У німців справді не було ніякого уявлення про те, чим замінити аж третину палива, що припадала на російський газ

По-перше, російського газу вимагала промисловість Німеччини. Бізнес ФРН вбачав у блакитному паливі походженням з рф дешевий ресурс, доступний майже у необмежених кількостях. Тому 60% газових контрактів промисловості країни укладались саме з російським "Газпромом". Різке переривання постачання загрожувало німцям закриттям великих підприємств та стагнацією економіки. Однак за цей "дешевий" газ Німеччина "розплатилась" власною безпекою, вважає міністр закордонних справ країни Анналена Бербок.

"Ми повинні покласти край самообману, що ми коли-небудь отримували дешевий газ з росії. Ми, можливо, не заплатили за нього багато грошей, однак ми заплатили за нього нашою безпекою та незалежністю. І українці вже заплатили за нього тисячами своїх життів. Рахунок прийшов пізніше, проте тим драматичніше", – підкреслила вона.

По-друге, Німеччина прагнула зберегти екологічне лідерство в Європі. У плани країни аж ніяк не входило розконсервовувати старі вугільні електростанції або подовжувати термін експлуатації АЕС. Та зробити це довелось, інакше проходження опалювального сезону було б під загрозою.

Німці до 2022 року серйозно планували здійснити "зелений" перехід, замінивши усі викопні енергоресурси газом, як "перехідним" паливом. А згодом почати відмовлятись і від нього. Втім, про хибність такого підходу давно говорили експерти аналітичного центру DiXi Group. Зокрема, його президент Олена Павленко наголошувала, що російський газовий промисел є найбруднішим у світі.

По-третє, відмова від російського газу ускладнювалась особливостями доставки блакитного палива. У великих кількостях його можна транспортувати або трубопроводами, або морським транспортом у зрідженому вигляді. І якщо з росією Німеччину поєднував цілий ряд газопроводів, то до грудня 2022 року морських терміналів для прийому зрідженого газу не було зовсім. Отже, німцям знадобилась зовсім нова логістика для імпорту газу.

З 31 серпня Німеччина не отримала жодного кубометру російського блакитного палива

З такими передумовами шлях до відмови від російського газу справді міг би бути неприпустимо довгим. Попри це, з 31 серпня країна не отримала жодного кубометру російського блакитного палива. Вже 10 вересня канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що його країна справді готова до повної відмови від російського блакитного палива.

"Ми заощадили газ. Ми знову використовуємо виробничі можливості вугільних електростанцій. На початку наступного року ми матимемо можливість використовувати решту атомних електростанцій південної Німеччини, якщо це буде необхідно", – описав ситуацію канцлер.

 

Звідки ресурс

 

Звісно, відмова не була різкою та одномоментною. Протягом літа 2022 року відбувались два паралельних процеси, що й мали врешті-решт позитивний результат. Один з них – невдалий газовий шантаж кремля, про який "Українська енергетика" писала раніше. Цей зухвалий хід росії остаточно переконав не лише Німеччину, але й всю Європу, що рф є абсолютно ненадійним бізнес-партнером, від співпраці з яким потрібно відмовлятись. Другий важливий процес – значні зусилля для скорочення споживання газу, наповнення сховищ до зими та диверсифікація його постачання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Газовий тероризм кремля: росія продавлює запуск "Північного потоку-2"

Станом на літо 2022 року країна все ще не мала власних можливостей для отримання скрапленого газу морським шляхом. Однак такі потужності були у сусідів. Саме ними скористались німці для скуповування та імпорту всіх доступних ресурсів. Скраплений газ надходив через термінали у Нідерландах, Бельгії та Франції. Основним постачальником зрідженого газу стали Сполучені Штати Америки. За словами президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, на тлі поступової відмови від російської сировини у 2022 році поставки природного зрідженого газу з США в Європу зросли на 75% у порівнянні з 2021 роком. Ще одне джерело – Катар. Хоча, як пише DW, останній сприймається всередині країни негативно.

"З травня у Німеччині не вщухають критичні голоси преси, громадськості, екоактивістів та опозиції у бундестазі, які попереджають про виникнення "нової залежності від авторитарного режиму", – зазначило видання.

ФРН також заповнила до технічно можливої межі альтернативний російському газопровід з Норвегії. Про це Берлін терміново домовився з партнерами в Осло ще навесні.

Структура імпорту газу у Німеччину з вересня 2022 року дуже відрізняється від того, що було ще рік тому, і виглядає наступним чином: Норвегія – майже 40%, Нідерланди – третина газу, власний видобуток – близько 4-5%, газ із різних джерел – орієнтовно 25%.

 

Три LNG-термінали – менш ніж за рік

 

Якщо повне розлучення з "Газпромом" виглядало для німців дуже віддаленою перспективною, то про плани розбудувати власні потужності для прийому зрідженого газу у ФРН заявили через три дні після початку повномасштабної війни в Україні. Олаф Шольц 27 лютого скликав екстрене засідання парламенту, а після цього оголосив про "зміну епох", однією з ознак якої мало стати зведення німецьких LNG-терміналів.

На реалізацію планів німцям знадобилось всього 10 місяців, з них шість – власне на побудову першого терміналу. Вражаюча швидкість з огляду на традиційну бюрократію всередині країни. Заради рекордних темпів будівництва німцям довелось піти на винятки зі стандартних процедур: їх обхід забезпечив спеціальний закон, ухвалений ще навесні минулого року з метою максимально прискорити спорудження саме LNG-терміналів.

Отже, 21 грудня на узбережжі Північного моря у місті Вильгельмсхафен розпочав роботу перший німецький термінал для прийому зрідженого природного газу. Потужностей платформи вистачить, щоб щорічно подавати до мережі близько 6% газу, який споживає Німеччина.

21 грудня на узбережжі Північного моря розпочав роботу перший німецький термінал для прийому зрідженого природного газу

"Ми не дамо себе шантажувати. Один танкер привозить стільки палива, щоб протягом року забезпечувати газом 50 тисяч домогосподарств. Відтепер тут, у Вильгельмсхафені, зможуть швартуватись багато суден, які забезпечуватимуть газом сотні тисяч родин та компаній. І ми піклуємось не тільки про себе. Ми несемо відповідальність за наших європейських сусідів, які не мають узбережжя, але економіка яких дуже тісно пов'язана з нашою", – прокоментував Шольц.

Менш ніж за місяць потому запрацював і другий об’єкт. На відміну від першого LNG-терміналу у Вильгельмсхафені, який був зафрахтований урядом Німеччини, платформа у Любміні на Балтійському морі призначена для потреб приватного сектору. Основним призначенням термінала є постачання на схід Німеччини до 5,2 млрд куб. м природного газу щорічно.

20 січня стало відомо про відкриття третього плавучого LNG-терміналу - також державного. Зазначається, що наразі триває етап введення в експлуатацію та тестової експлуатації платформи, який триватиме кілька тижнів, аби перші обсяги газу могли бути подані в німецьку газову мережу з початку лютого. Річна регазифікаційна потужність LNG-терміналу становить 7,5 млрд кубометрів, яка, як очікується, буде повністю використана до кінця 2023 року.

Тож загалом нинішньої зими Німеччина планує отримувати газ із трьох таких терміналів. У наступному опалювальному сезоні терміналів буде вже щонайменше шість сумарною потужністю понад 30 млрд куб. м на рік.

Завдяки зрідженому природному газу та поставкам з Норвегії, Німеччина сподівається у 2023 році замістити 50-60% газу, який раніше отримувала з росії.

 

Одинокі голоси "захисників" російського газу

 

Поки Німеччина працювала над диверсифікацією, росія остаточно спалювала газові "мости". Останньою краплею шантажу став підрив трьох з чотирьох наявних ниток двох "Північних потоків" – основних маршрутів, що з'єднували економіку ФРН з газовими родовищами рф. Хоча точні обставини інциденту все ще з’ясовуються слідством, багато факторів вказують на те, що потоки підірвали зумисно і що зробила це сама росія. Метою диверсії, як припускають в Європі, було змусити спільноту запустити останню вцілілу нитку "Північного потоку-2", від чого у Європейському Союзі раніше категорично відмовились.

Як слідує з численних заяв німецьких і європейських політиків, остання нитка "Північного потоку-2" не запрацює, принаймні, до кінця епохи путінізму в росії. Хоча окремі політики припускають, що цього не станеться і потім.

"Втрата довіри є настільки фундаментальною, що ніколи більше не буде ситуації, коли федеральний уряд Німеччини зможе покладатись на енергію з росії", – висловив думку прем'єр-міністр німецької федеральної землі Нижня Саксонія Штефан Вайль.

Представники фракції "Вільних демократів" у німецькому парламенті взагалі закликають розібрати газопровід. Політики вважають, що "Північний потік" з самого початку був геополітичним проєктом, що завдав шкоди не лише Україні, але й самій Німеччині.

"Ми вимагаємо демонтувати "Північний потік-2" і якнайшвидше розробити концепцію юридичного, технічного та правового захисту", – йдеться у заяві фракції.

Втрата довіри є настільки фундаментальною, що ніколи більше не буде ситуації, коли федеральний уряд Німеччини зможе покладатися на енергію з росії

Та лунають і окремі голоси поборників газу з росії, до яких належить, наприклад, прем'єр-міністр німецької федеральної землі Саксонія Міхаель Кречмер. Він виступає за ремонт пошкоджених гілок "Північного потоку-1", що раніше працював на транспортування газу до Німеччини, та відновлення російських поставок у майбутньому. У своїй заяві Кречмер посилається, знову ж таки, на потреби німецького бізнесу.

За словами управлінця, поки триває війна в Україні, це питання для Німеччини не актуальне. Однак після її завершення німецькі споживачі "повинні мати можливість використовувати не тільки дорогий газ, який зараз доводиться закуповувати в інших країнах".

"У промислово розвинутій країні енергія не повинна бути дефіцитним товаром", – аргументува Кречмер.

Так чи інакше, сам по собі ремонт пошкоджених газопроводів може виявитись економічно недоцільною ідеєю. Уже зараз, за оцінками оператора "Північного потоку-1" Nord Stream AG, ремонт труб обійшовся б у $500 млн.

"Протягом останніх тижнів компанія Nord Stream AG, контрольний пакет акцій якої належить підконтрольній кремлю компанії, почала оцінювати вартість ремонту труби та відновлення подачі газу", – пише The New York Times з посиланням на анонімні джерела.

Та чим далі простоюватиме газопровід, тим більше його пошкоджуватиме солона морська вода. Отже, ремонт ставатиме ще дорожчим і ще менш реальним.

Руслана Чечуліна