Останні новини

Державний холдинг «Нафтогаз України» відзвітував про укладання першої угоди на імпорт азербайджанського газу, яка передбачає тестову поставку газогоном «Трансбалканський коридор» через Болгарію і Румунію на український ринок. Контрагентом виступила компанія SOCAR Energy Ukraine, що є підрозділом SOCAR – Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки.

«Українська енергетика» розібралася в політичних передумовах для такої співпраці державних компаній на газовому ринку, її перспективах, а також оцінила можливості ЄС збільшити імпорт газу з альтернативних джерел, щоб зупинити газову співпрацю з Росією.

Стратегічний крок

Від початку поточного року, коли російські війська посилили атаки на українську газовидобувну інфраструктуру, в Україні виникла потреба у нарощуванні імпорту блакитного палива, щоб накопичити достатні запаси в підземних сховищах до зими. Тому домовленості з SOCAR мають зіграти важливу роль при підготовці до наступного опалювального сезону.

«Це невеликий за обсягом, але стратегічно важливий крок, який відкриває шлях до довгострокової співпраці. А також ще один приклад диверсифікації джерел постачання та зміцнення енергетичної безпеки України», - сказав голова правління «Нафтогазу України» Сергій Корецький.

В Міненерго додали, що угода стала «результатом послідовних зусиль і переговорів» про економічне співробітництво на міжурядовому рівні.

Міністерка енергетики Світлана Гринчук підкреслила, що Трансбалканський трубопровід, яким постачатиметься азербайджанський газ, має надзвичайно важливе значення для України, адже він забезпечує доступ до нових джерел газу: зрідженого природного газу (ЗПГ), що надходить з різних країн до грецьких та турецьких ЗПГ-терміналів; азербайджанського газу, що транспортується газопроводом TAP (Trans Adriatic Pipeline); а також ресурсу, видобутого на Чорноморському шельфі Румунії та - в перспективі - Болгарії.

Тестовий імпорт азербайджанського газу до України Трансбалканським коридором дозволить перевірити на практиці, наскільки ефективно спроможний працювати цей маршрут і якою виходить його економічна доцільність.

Сергій Макогон, колишній керівник держкомпанії «Оператор газопровідної системи України», позитивно оцінив такий перспективний старт. «Україна ще багато років потребуватиме імпорту 4-6 млрд кубічних метрів газу щорічно, тому також має думати про довгострокові контракти постачання газу, у тому числі з Азербайджану, який активно позиціонує себе як альтернативне джерело газу для Європи», - сказав експерт.

Водночас він звернув увагу, що це має бути «справжній азербайджанський газ, а не «перефарбований» російський, який в 2024 році нам активно пропонували» (йдеться про переговори щодо можливої газової угоди з SOCAR, яка передбачала транспортування ресурсу через територію Росії і заміщення азербайджанського газу на російський для продовження транзиту українськими магістральними газопроводами в напрямку Європи – Ред.)

Каспійські перспективи

Інтерес до закупівель азербайджанського газу з боку європейських країн суттєво зріс після того, як ЄС прийняв рішення відмовитись від імпорту «блакитного палива» з Росії у відповідь на повномасштабну війну, розгорнуту путінським режимом в Україні.

Це спонукало Брюссель і Баку в липні 2022 року активізувати енергетичні відносини. Тоді ж президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим назвала цю кавказьку країну «ключовим партнером у наших зусиллях відмовитись від російського викопного палива».

Відтоді Азербайджан збільшив постачання в ЄС з 8,2 млрд куб. м у 2021 році до майже 13 млрд куб. м у 2024 році. У масштабах усього блоку його частка в загальному імпорті газу доволі скромна - 4,3%. Інакше виглядає ситуація у країнах, пов'язаних із Азербайджаном через «Південний газовий коридор», який зʼєднує каспійський регіон з Європою, оминаючи Росію: Болгарія отримує цим маршрутом близько 40% імпортного газу, а Греція та Італія - понад 15%.

На ринку існують умови, щоб за результатами 2025 року імпорт азербайджанського газу до ЄС істотно збільшився. Минулого місяця, 10 червня, SOCAR оголосила про укладання довгострокового газового контракту з німецькою держаною компанією SEFE (Securing Energy for Europe), яка до націоналізації в 2022 році була відома як Gazprom Germania і входила до структури російської монополії «Газпром». 10-річна угода передбачає перші постачання вже в поточному році. Щорічні обсяги, відповідно до погоджених умов, поступово збільшуватимуться до 15 ТВт-год, що становить близько 1,5 млрд куб м газу.

Цей газ проходитиме транзитом через Туреччину трубопроводом TANAP (Trans-Anatolian Natural Gas Pipeline), який є ключовим сегментом Південного газового коридору, а потім – через TAP. Останній має пропускну здатність 10 млрд куб м на рік, а з січня 2026 року його потужність збільшиться, як очікується, ще на 1,2 млрд куб м газу.

Крім імпорту блакитного палива, партнерство SOCAR і SEFE передбачає також інвестиції у видобуток та інфраструктуру, що дозволить збільшити транспортування трубопровідного газу з Каспійського регіону до Європи.

«Цей довгостроковий контракт є свідченням міцних відносин між Німеччиною та Азербайджаном. Завдяки цьому партнерству ми створюємо новий маршрут для значних обсягів газу, щоб дістатися до Європи, тим самим диверсифікуючи наш портфель і підвищуючи безпеку постачання наших клієнтів», - сказав Егберт Лаеге, генеральний директор SEFE.

В грудні 2024 року про укладання тестової короткострокової угоди на імпорт газу з SOCAR повідомляла компанія SPP, яка є найбільший постачальником енергії в Словаччині. «Після успішної оцінки цієї співпраці ми розглядатимемо можливість укладання контракту на довший період, щоб гарантувати надійне постачання газу нашим клієнтам - від великих промислових підприємств до домогосподарств - за будь-яких обставин», - заявив голова правління та генеральний директор SPP Войтех Ференц.

Як і у випадку з Україною, для пробного імпорту азербайджанського газу до Словаччини застосували потужності Трансбалканського газогону.

Антиросійські заходи

Розвиток енергетичної співпраці з Баку – частина широкої стратегії Євросоюзу, спрямована на повну відмову до кінця 2027 року від закупівель російського газу - і того, що транспортується трубопроводами, і того, що перевозиться морськими танкерами в зрідженому стані. Як повідомляла «Українська енергетика», відповідні законодавчі новації країни ЄС мають затвердити протягом поточного року.

На твердість намірів зупинити газову співпрацю з Москвою вказує й той факт, що Євросоюз розглядає можливість заборони імпорту трубопровідного газу змішаного походження - до його складу входить російський газ, що потрапляє в ЄС через Туреччину.

В крайньому випадку, як свідчить агенція Montel з посиланням на джерело в дипломатичних колах, Брюссель має намір передбачити «часткове обмеження» з дозволом на певну «неросійську частку» в газовому імпорті. Таке часткове обмеження буде можливим, якщо «походження газу буде чітко й достовірно задокументоване». «Мета - запобігти обходу заборони на російський газовий імпорт, зокрема через змішування чи заміщення законтрактованих обсягів, і водночас забезпечити безперешкодні поставки газу від альтернативних джерел, не повʼязаних з Росією», - пояснює співрозмовник Montel.

Таку пропозицію було висунуто під час «технічних обговорень» минулого тижня в Раді ЄС заходів, які мають зупинити фінансування Москвою війни в Україні через доходи від експорту російських енергоресурсів. Учасники наради також закликали до чіткого і однозначного визначення терміну «транзитний імпорт», який стосується постачання російського газу до країн, які не є членами ЄС – наприклад, таких як Сербія.

Держави ЄС мають мождивість до 22 серпня надати Єврокомісії (ЄК) свої поправки до плану поетапної відмови від російського газу. Остаточний текст документу, як очікується, буде проголосований в Європарламенті 20 жовтня. А ті країни, що хочуть «попросити подовження термінів або винятки з правил», мають представити ЄК національні плани із заходами для остаточного припиннення російських закупівель. «План поетапної відмови може не стати юридично обов’язковим до кінця січня 2026 року», - попередив співрозмовник Montel.

Євросоюз досі імпортує щодобово близько 100 млн куб м російського трубопровідного газу та у вигляді ЗПГ. З цієї кількості 40 млн куб м на добу надходить до Південно-Східної Європи через трубопровід «Турецький потік», де обсяги описуються як «змішаний газ» через їхнє різне географічне походження (цей мікс складається переважно з російського ресурсу, змішаного з азербайджанським та іранським газом).

«Однак відсутність механізмів відстеження після того, як російський газ потрапляє в турецьку мережу, робить його повне вилучення нереалістичним, а також створює широкі можливості для обходу умов, передбачених планом Єврокомісії щодо поетапної відмови від газової співпраці з Москвою», - таку точку зору висловили ринкові аналітики, опитані Montel наприкінці травня.

Американська альтернатива

Водночас Єврокомісія вжила додаткових заходів, що допоможуть досягти мети у відмові від російського газу. 27 липня Урсула фон дер Ляєн і президент США Дональд Трамп підписали торговельну угоду, яка передбачає зобовʼязання ЄС імпортувати американські енергоносії на суму $750 млрд. «Наші домовленості прискорять відмову від закупівель газу в Росії», - зазначила президентка ЄС. За її словами, цю суму буде розподілено на три роки.

«Ми досі отримуємо надто багато російського ЗПГ, який потрапляє до Євросоюзу чорним ходом… Ми хочемо його повністю позбутися, як і іншого російського викопного палива, тому дуже вітаємо розширення доступу до якісного ЗПГ із США», - підсумувала Урсула фон дер Ляєн.

За інформацією видання Axios, європейські енергетичні компанії вже підписали угоди про майбутні постачання ЗПГ з американських експортних проєктів, які плануються або вже перебувають на етапі реалізації. Проте досі невідомо, наскільки успішним виявиться таке суттєве збільшення імпорту на практиці.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»