Через війну умови роботи більшості підприємств, які постачають нам воду, тепло, світло й газ, кардинально змінилися. Інфраструктура багатьох міст знищена чи пошкоджена, перебуває під постійними обстрілами. Навантаження на ЖКГ міст, на більш-менш спокійних територіях, зросло через переїзд туди біженців. Водночас енергоресурси подорожчали, сплата людей за житлово-комунальні послуги зменшилась, а комунальні підприємства потерпають від браку кадрів, фінансування та обладнання. 

Яким чином ці підприємства виживають і що потрібно, аби українці не залишилися без вкрай необхідних послуг? По це розпитали Олександра Слобожана, виконавчого директора Асоціації міст України (АМУ).

 

– В яких умовах комунальним підприємствам сьогодні доводиться надавати житлово-комунальні послуги людям?

– Через агресію з боку росії одні населені пункти перебувають у зоні активних бойових дій або навіть окупації, інші знаходяться у зоні, де відносно спокійно. У даний період ми в асоціації виділили чотири типи територій у нашій країні: зона активних бойових дій; тимчасово окуповані території; прифронтові й глибокий тил. Відповідно в громадах, які живуть там, різна ситуація і різні системи функціонування. 

 Якщо говорити про зону, де тривають активні бойові дії, то там через обстріли, по-перше, фізично немає можливості надавати людям ЖКП.  По-друге, у населення або відсутні кошти, або воно фізично, навіть маючи кошти, не може їх сплачувати, тому що багато людей змушені були переїхати. 

 Якщо ми говоримо про тимчасово окуповані території, то там ситуація з ЖКП трошки краща, ніж у зоні бойових дій. Послуги надаються, але іноді є проблеми зі сплатою за ці послуги. Рівень проплати там знаходиться у межах від 47 до 80%, залежно від типу територіальної громади. 

 Попри те, що на прифронтових територіях та в глибокому тилу відносно спокійно, однак і там бувають обстріли. Крім того, через значну кількість переселенців у муніципалітетів тут свої виклики. Вони повинні забезпечити всіх людей життєво необхідними послугами. Робити це дуже складно, бо надходження до місцевих бюджетів суттєво знизились (бізнес частково закрився, бо хтось пішов на фронт, а хтось виїхав).

– Які проблеми сьогодні стали особливо гострими для комунальників? 

– Для того, щоб підприємства надавали житлово-комунальні послуги на всіх зазначених вище територіях, вони повинні закуповувати енергоносії, платити заробітну плату своїм працівникам. На це потрібні, по-перше, кошти, по-друге – можливість здійснити проплати й доставити необхідні ресурси.

 Власне одна з найбільших проблем на окупованих територіях – це не надання фізичних послуг (бо бригади виїжджають, системи функціонують, люди – платять), а питання виплати зарплат працівникам. І тому ми вносили декілька змін у відповідні постанови Кабміну за підтримки Мінфіну та Держказначейства. Зараз хочемо внести чергові зміни до постанови №590, тому що зараз території Херсонської області перебувають під тимчасовою окупацією. Відповідно військова адміністрація, яка працює там, має включатися в погодження необхідних проплат, оскільки органи казначейства евакуйовані. Це треба зробити задля безперервності оплати. 

Одна з найбільших проблем на окупованих територіях – це не надання фізичних послуг (бо бригади виїжджають, системи функціонують, люди – платять), а питання виплати зарплат працівникам...

Крім того, всі комунальні підприємства мають платити податки. Також вони повинні закуповувати запчастини, якісь матеріали, проте через війну логістичні ланцюжки сьогодні розірвані. І не лише на території зони бойових дій. На окупованих, прифронтових і навіть відносно спокійних територіях також дуже складно здійснювати відповідні доставки, враховуючи дефіцит паливно-мастильних матеріалів. 

 Асоціація міст України, враховуючи пропозиції сільських, селищних і міських голів, 4 квітня 2022 року звернулася до парламентського податкового комітету з пропозицією звільнити всі комунальні підприємства від сплати ПДВ. Тим паче, що бізнес в Україні звільнений від багатьох податків (прийнято зміни до Податкового кодексу), адже комунальні підприємства не створюють  додаткову вартість. Вони отримують необхідні енергоносії і забезпечують відповідними послугами населення, а накручування відсотку на ці послуги, зрозуміло, лягає на споживача. 

Сподіваюсь, що нас почують, і комунальні підприємства будуть звільнені від сплати ПДВ на рік, а не лише на час безпосередніх воєнних дій. Завдяки цьому вони зможуть нормально функціонувати.

– Як виживають комунальні підприємства, особливо в містах, де люди не можуть платити за ЖКП?  

– Їм допомагають міські адміністрації, адже комунальні підприємства – це невіддільна складова муніципальної влади. За приклад можна взяти те, як зараз працює Миколаїв, безпосередньо, мер, його заступники і керівники комунальних підприємств. У складних умовах, коли внаслідок ракетних атак були перебиті водогони, мешканців вдається забезпечувати водою, знаходити фінансування, допомогу.  

 Ця допомога надходить з інших міст (Київ, Кропивницький, Одеса та інші). Також є допомога по лінії Міністерства інфраструктури, яке, наприклад, безкоштовно направляє спеціальне обладнання для забезпечення мешканців питною водою. 

Загалом позиція АМУ дуже проста: щоб муніципалітети могли фінансово підтримати свої комунальні підприємства, їм має бути виділена спеціальна підтримка з боку держави. Адже щомісяця видатки муніципальної влади на забезпечення захищених статей (більшу частину їх становить зарплата в бюджетній сфері та енергоносії) становлять 32 млрд гривень. Водночас у нас складна ситуація з поповненням місцевих бюджетів, тому що впали надходження податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), який є основним бюджетоутворюючим податком. Впали через те, що багато українців втратили роботу й переїхали, відповідно бізнеси закрилися. 

Ще один момент: малому та середньому бізнесу дозволили не платити податки. Це рішення було не зовсім вірним, тому що на тих територіях, де немає бойових дій, де бізнес працює, він має сплачувати податки, і не лише до місцевого бюджету, але й до державного. Адже з цих податків формуються не тільки видатки Міністерством фінансів на потреби армії (в цьому плані все добре), але й державні соціальні виплати.

– Яким чином сьогодні можна підтримати комунальників? 

– Цим підприємствам необхідна фінансова допомога. Своїми силами муніципальна влада не справиться, враховуючи падіння податкових і неподаткових надходжень до місцевих бюджетів. 

 Держава має спрямувати частину ресурсу з резервного фонду на підтримку житлово-комунального господарства, тому що якість надання послуг для громадянина не може залежати від спроможності лише муніципалітету. В одного сьогодні є кошти, в іншого (через ситуацію, яка склалася) немає. 

 Крім того, у комунальних підприємств, що надають ЖКП, є давні борги. І ми ставимо питання про їх списання, про повне обнулення цих боргів перед державою, перед іншими кредиторами. 

– Обстріли з боку росії призводять до виникнення складних аварійних ситуацій на водогонах, газопроводах, електричних мережах. Чи не буде справедливо зменшити  рахунки за таких обставин?

 – Візьмемо, скажімо, Київ. Якщо в якийсь район міста прилетіла ракета й перебила водогін або газову трубу, й аварійники працюють, щоб відновити постачання, то тут не можна навіть говорити про можливість несплати через неотримання послуги. Це може призвести до того, що потім у комунального підприємства не бути відповідного ресурсу, щоб надати допомогу в іншому мікрорайоні, коли туди прилетить ворожа ракета. Якраз в оплату послуги і закладені ці кошти. Ще в мирний час ми говорили про те, що необхідно збільшувати так звану інвестиційну складову, бо вона мала би йти якраз на такі потреби. Втім приклад Києва демонструє, що  громада розуміє важливість оплати, і тому рівень сплати є доволі високим. Відповідно комунальні служби ефективно справляються з ліквідацією аварійних ситуацій. 

Після 16 днів життя без комфорту ми почали цінувати роботу тих комунальників, які забезпечували ці послуги...

Наведу також приклад зі свого життя. Зазвичай ми не помічаємо певних елементарних речей:наявність світла, води, газу, тепла. Однак коли під час окупації моя родина була в Бучі, то російські війська перебили відразу водогін, електро- та газову мережі. Після 16 днів життя без комфорту ми почали цінувати роботу тих комунальників, які забезпечували ці послуги. У мене навіть не стояло питання (хоча ми знаходились в евакуації) чи платити за комунальні послуги. Я розумію, що бригади виїжджали під обстрілами, і по цих фахівцях стріляють. Тобто ці люди працюють, ризикують життям, і їм також треба мати, за що купити хліб. Ми маємо підтримати їх.

– Чи встигає уряд реагувати на потреби міст і комунальників?

– Асоціація міст України ініціює чимало життєво необхідних для громад рішень. Проте не завжди бачимо розуміння з боку влади. Так, коли ми ініціювали внесення змін до постанови №590 (нею Кабмін розширив перелік пріоритетних видатків, що можуть здійснюватися з місцевих бюджетів в умовах воєнного стану) щодо оплати видатків на вивезення сміття, перевезення та поховання тіл померлих людей, то спочатку мало хто розумів, навіщо муніципалітетам у такий час оплачувати ці послуги. Проте коли в Бучі комунальники вивозили трупи й займалися їх похованням, то питання відпали. 

Також коли мешканці Харкова бачать, як муніципальні підприємства швидко прибирають місто й навіть озеленюють його, у людей формується зовсім інше психологічне сприйняття дійсності.

– Звідки комунальники сьогодні беруть кошти на свої потреби?

– По-перше, зі сплати населення за ЖКП. Тому дуже важливо, щоб люди розуміли, в яких умовах сьогодні працюють комунальники. По-друге, з державної підтримки. Крім того, зараз у нас з’явилося ще одне джерело – це міжнародна допомога. Наприклад, ми звернулися до донорів, зокрема до USAID, щоб вони напряму допомогли нам із поставками генераторів. Це дозволило отримати світло мешканцям Чернігова, адже у місті не було електрики й можливості полагодити лінії електропостачання. Щоб підвести світло в лікарні, окремі мікрорайони, довелось ставити генератори, закуповувати паливно-мастильні матеріали. Завдяки цьому послугу з електропостачання продовжують надавати. А загалом нам необхідно реформувати систему фінансового забезпечення житлово-комунального сектору. Без допомоги держави муніципалітетам сьогодні не обійтися.

 

Світлана Олійник, спеціально для “Української енергетики”

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика відбудова: житло нашвидкуруч не пропонувати, Житлово-комунальні послуги під час війни: хто і скільки платитиме, SOS: комунальники просять сплатити за комірне.