У лютому 2023 року Україна та ЄС підписали Меморандум про стратегічне партнерство щодо біометану, водню та інших синтетичних газів. За оцінками Біоенергетичної асоціації України, українські виробники могли би покривати до 20% потреби Євросоюзу в біометані. Однак для втілення цих перспектив як Україна, так і ЄС мають вжити низку заходів, які зробили б можливою торгівлю біометаном між двома сторонами відповідно до вимог законодавства Євросоюзу. 

Причини й наслідки нинішньої невизначеності для виробників та інших гравців ринку зараз активно обговорюють та аналізують в експертних спільнотах і профільних інституціях. Зокрема, 1 березня 2024 року фахівці центру DiXi Group презентували аналітичну записку “Співпраця України та ЄС в біометановому секторі: перспективи та перешкоди”.

Якими є перспективи виробництва біометану для зовнішнього та внутрішнього ринків, що гальмує розвиток галузі в Україні та з боку ЄС – розбиралась "Українська енергетика".
 

Виробництво біометану має значні підстави для розвитку

 

Україна має гарні можливості для виробництва та експорту біометану на європейський ринок, який, за прогнозом, відчуватиме дефіцит цього "зеленого" газу мінімум до 2050 року, відзначають фахівці біоенергетичної галузі.

За даними Європейської біогазової асоціації, у 2022 році встановлена потужність виробництва біометану в ЄС становила 4,5 млрд куб. м за фактичного виробництва 4,2 млрд куб. м.

До 2030 року в Єврокомісії запланували наростити виробництво біометану до 35 млрд куб. м, а до 2050 року – до 100-180 млрд куб. м. Тож фахівці очікують на експоненційне зростання сектору, при цьому в ЄС розраховують на партнерство з Україною. З огляду на те, що Україна має найбільші в Європі площі господарських земель і найбільший ресурс сировини для виробництва біометану, країна може стати дуже потужним  виробником відновлюваних газів.

Засновуючись на даних про наявну виробничу сировину, Біоенергетична асоціація України (БАУ) оцінює український потенціал виробництва біометану/біогазу у 21,8 млрд куб. м на рік.

Сьогодні в Україні побудовано 5 біометанових заводів, які здатні виробляти 20 млн куб. м біометану на рік. Усунення перешкод сприятиме подальшому нарощуванню потужностей на базі вже наявних біогазових установок.

 

Джерело: Біоенергетична асоціація України

Тобто Україні достатньо сировини, є досить розвинені газорозподільні й газотранспортні мережі поруч з Євросоюзом, тож країни – члени ЄС готові купувати український біометан, вважає Георгій Гелетуха, голова правління БАУ. 

"Ми знаходимось в ситуації, яку називають "він-він". Держава нічого додатково не витрачає, бо це чисто бізнесові проєкти. Аграрії теж від цього виграють, бо відходи й залишки їхніх виробництв перетворюються на додатковий цінний товар, а це дуже важливо з огляду на сьогоднішні проблеми з реалізацією основних продуктів.  Крім того, використовуючи такий найдешевший вид транспорту, як газові мережі, Україна могла би без логістичних проблем серйозно заробляти на постачанні біометану на європейські ринки", – наголошує експерт у коментарі для "Української енергетики".

При цьому експерти наголошують, що потреба у відновлюваних газах буде зростати у ході впровадження курсу Green Deal – політичного рішення країн ЄС припинити використання викопних ресурсів та стати кліматично нейтральними до 2050 року. 

На практиці це означає, що весь природний газ, який зараз використовується на європейському континенті, має бути заміщений відновлюваними газами – біометаном, "зеленим" воднем чи синтетичним відновлювальним метаном. 

"Зелений" водень та синтетичний відновлений метан є перспективними продуктами, але поки що вони не досягли необхідного комерційного рівня. Імовірно, це станеться десь після 2030 року, – прогнозує Георгій Гелетуха. – З цього погляду біометан можна назвати "фруктом, що низько висить", бо серед відновлюваних газів саме він зараз має дешевше, легше та практичніше виробництво”.

З огляду на значні перспективи цього напряму, держава наприкінці 2021 року прийняла базовий закон №1820-ІХ, спрямований на розвиток виробництва біометану. 

"Підприємці повірили й навіть попри війну почали будувати біометанові заводи на базі виробництва біогазу. Зараз принаймні три українські компанії мають повний цикл виробництва для подачі біометану в газову мережу", – повідомив голова правління БАУ. 

Майже рік тому до газових мереж на Чернігівщині підключили першу в Україні біометанову установку. Ця обнадійлива для біоенергетичної галузі подія широко висвітлювалась у профільних медіа, втім, у лютому 2024 року  керівництво компанії "Галс Агро" оголосило про припинення виробництва "зеленого" газу через економічну недоцільність.

Економіка визначає біометан як експортний товар

 

За підрахунками БАУ, наразі економічно вигідна для виробників вартість біометану становить 800-900 євро за 1000 куб. м, залежно від сировини та потужності установки. При цьому вартість природного газу сьогодні істотно нижча – 300 євро за 1000 куб. м. Утім, ціна за природний газ також не є постійною. Залежно від виробника та кон'юнктури вона доходить до 1000 євро за куб. м і більше, наприклад, як рік тому під час ажіотажного попиту, уточнює Георгій Гелетуха.

Але європейці готові платити більше за "зелену" енергію. Це політична ціль, для реалізації якої є кілька дуже потужних інструментів. 

"Один з інструментів – Європейська система торгівлі викидами, через яку монетизується вартість парникових газів, що викидаються. Відповідно, якщо виробник спалює викопні палива, то має заплатити за викиди парникових газів, які при цьому утворюються. Зараз ця ціна коливається від 80 до 100 євро за тонну CO₂. Підприємства, щоб виконати встановлені державою показники зі скорочення, або купують право на викиди, або, наприклад, купують біометан та заміщують ним природний газ і таким чином самі скорочують викиди парникових газів,” – пояснює голова правління БАУ. 

Водночас експерти прогнозують подальше зростання вартості викидів. Так, у 2030 році середня ціна буде близько 200 євро за тонну СО₂, а в перспективі має збалансувати вартість використання відновлюваних газів у порівнянні з викопними.

Основною перешкодою для розвитку галузі є неможливість експорту біометану

Враховуючи показники собівартості виробництва біометану в Україні, експорт до ЄС поки є чи не єдиною економічно обґрунтованою опцією збуту біометану для українських виробників, зазначає Андрій Урста, аналітик DiXi Group.

У березні 2022 року було введено  мораторій на експорт природного газу з території України. Наразі нульова квота на експорт встановлена для товарних позицій "скраплений природний газ" та "звичайний природний газ". Водночас  митне оформлення біометану, ймовірно, буде здійснюватися за іншим кодом, до якого відносять "інші вуглеводні у газоподібному стані". 

Щоб забезпечити експорт біометану в ЄС, необхідно розв’язати питання митного оформлення біометану, що переміщується трубопровідним транспортом через митний кордон України. 

"Зараз основною перешкодою для розвитку галузі є неможливість експорту ресурсу. Щоб зробити експорт біометану можливим, необхідно врегулювати низку адміністративних питань, – розказав Андрій Урста. – Зокрема, питання митного оформлення біометану має вирішити законопроєкт №9456, який був поданий у липні 2023 року і нещодавно ухвалений в першому читанні. Також для експорту необхідний запуск реєстру біометану – електронної системи для реєстрації виробленого та спожитого біометану, а також для формування та обігу гарантій  походження на біометан". 

По суті, в поданому законопроєкті сказано, що митний контроль та митне оформлення біометану здійснюється в порядку, передбаченому для природного газу, пояснює Георгій Гелетуха. Він зауважує, що затримка на пів року до прийняття закону в першому читанні, такого простого і при цьому дуже необхідного для аграріїв та сектору відновлюваної енергії документа, – це занадто довго.

"Зрозуміло, що комітет митної політики зважає на ризики того, що під виглядом біометану може розпочатися експорт природного газу. А оскільки легальний експорт природного газу заборонений, то мають бути визначені запобіжники, щоб замість біометану не експортували природний газ. Зараз триває підготовка законопроєкту №9456 до другого читання, де прописано, як відрізнити біометан від природного газу", – пояснює фахівець.

Для того щоб експортувати біометан до Європи, його необхідно сертифікувати за добровільними схемами. Сертифікація має підтвердити відповідність такого газу критеріям сталості. Документи, які це підтверджують, називаються "сертифікат сталості" та "доказ сталості" (Proof of Sustainability).

Сертифікати сталості видають спеціалізовані аудиторські компанії, які мають ліцензію на цей вид діяльності від Єврокомісії. У Біоенергетичній асоціації уточнили, що в Україні вже п'ять компаній пройшли сертифікацію на відповідність критеріям сталості й, відповідно, ці п'ять компаній можуть виробляти біометан на експорт.

Біометановий завод “Галс Агро‎”. Фото: БАУ

Щодо інших питань, зокрема стосовно плати за можливі небаланси, приєднання до мереж та контролю якості, виробники біометану, за словами фахівців галузі, покладаються на вимоги чинних кодексів газотранспортних та газорозподільних мереж.

 

Як забезпечити належну потужність транспортування біометану

 

Важливим фактором для подальшого розвитку галузі буде забезпечення належної потужності транспортування біометану магістральними та розподільними газопроводами, вважають аналітики DiXi Group. 

Фізико-хімічні параметри біометану дають можливість вільно транспортувати його газотранспортною системою, проте обсяг подачі біометану в мережу залежить від споживання газу в районі підключення біометанового заводу, зазначають фахівці. 

"Враховуючи те, що виробництво біометану територіально прив'язане до сировини, точка підключення заводу може виявитися в зоні з низьким попитом на газ (особливо в літні періоди, коли споживання сезонно падає). Це, відповідно, означає, що завод не зможе подавати весь вироблений біометан в мережу", – відзначає Андрій Урста.

Розв’язання цієї проблеми може бути різним: зрідження частини біометану для його подальшого транспортування автомобільним транспортом, підключення до мереж з вищим тиском (наприклад, до магістральних газопроводів). Обидва варіанти вимагатимуть додаткових капітальних інвестицій виробника, а отже, впливатимуть на собівартість виробленого біометану, зауважує експерт 

Проблему забезпечення достатньої потужності транспортування може також вирішити відповідальний оператор газорозподільних мереж (ГРМ) шляхом посилення та редизайну мереж. До прикладу, оператор може здійснити кільцювання газопроводів для об'єднання попиту більшої кількості споживачів газу. Також на межі ГРМ та газотранспортної системи (ГТС) можуть бути встановлені реверсні компресори, які дадуть змогу передавати надлишок газу від газорозподільних до газотранспортних мереж. 

Можливість встановлення таких компресорів передбачена прийнятими минулого року змінами до кодексів ГРМ та ГТС. Щоб реалізувати ці опції, важливо належно планувати та фінансувати розвиток мереж.

 

Транскордонна торгівля потребує врегулювання з боку ЄС

 

На політичному рівні Євросоюз декларує зацікавленість в українському біометані. У Меморандумі про стратегічне партнерство між Україною та ЄС, підписаному рік тому, йдеться, зокрема, і про співпрацю в галузі відновлюваних газів. Утім, зараз ключовою перешкодою для співпраці між Україною та Євросоюзом є неврегульованість порядку транскордонної торгівлі біометаном з третіми країнами з боку ЄС. 

У листопаді 2023 року було прийнято оновлену Директиву ЄС 2023/2413 (RED III) про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел, згідно з якою створюється база даних ЄС щодо відновлюваних газів – Union data base (UDB).

Для біометану UDB має запрацювати до 21 листопада 2024 року. Згідно з RED III передбачено внесення до бази даних доказів сталості всіх партій біометану, що експортються до ЄС, включно з даними щодо сировини. Нині для третіх країн є вимога, що національні реєстри біометану мають бути поєднаними з UDB.

Українські гравці ринку: не має бути жодних обмежень для палив, які повністю відповідають вимогам сталого розвитку та скорочення викидів парникових газів

В Україні поки що немає власного реєстру біометану, але йде активна робота з його створення. Однак з моменту відкриття реєстру для  України почнеться процес приєднання, який, за оцінками експертів, може тривати до двох років. При цьому сама UDB ще не розробила чіткі правила приєднання, а процедури міждержавних угод відбуваються дуже повільно, зазначають у БАУ. 

Тож щойно реєстр біометану України буде запущений без підключення до UDB, експорт біометану до ЄС буде неможливий, припускає Георгій Гелетуха. 

Таким чином, експерти галузі вважають, що зараз Україні не вигідно пришвидшувати відкриття свого реєстру біометану. Гравці ринку впевнені, що на період до підключення українського реєстру біометану до UDB єдиним дієвим механізмом експорту біометану з України залишається експорт біометану за доказами сталості, отриманими за однією з добровільних схем сертифікації сталості.

Утім, з листопада 2023 року досі лишається невирішеним питання бар’єрів для біометану з третіх країн вже з боку Євросоюзу, коли Європейська комісія висловила намір виключити сертифікацію біометану і, як наслідок, палив на основі біометану, якщо їх транспортування відбувається поза ЄС.

Позиція українських гравців ринку залишається незмінною: не має бути жодних обмежень для палив, які повністю відповідають вимогам сталого розвитку та скорочення викидів парникових газів, визначених Директивою про відновлювані джерела енергії.

"Підприємці ЄС та їхні колеги з третіх країн стурбовані відсутністю офіційної комунікації, а отже, ясності щодо цього питання, зокрема часових меж, мотивів і наслідків для галузі, яка вже існує. Варто зауважити, що Європейська комісія нещодавно неофіційно визнала, що проблема із підключенням до бази даних країн поза ЄС існує, проте конкретики немає”, – зазначають фахівці БАУ.

Також недостатньо чіткими є правила щодо статистичних обмінів між країнами ЄС у випадку торгівлі біометаном, що може стати потенційно цікавою схемою для України в довгостроковій перспективі. Наразі незрозуміло, як держави мають враховувати ці обсяги під час розрахунку виконання своїх ВДЕ-цілей в рамках RED III чи Системи торгівлі викидами ЄС (EU ETS), ідеться в аналітичному звіті DiXi Group.

Тож жоден нормативний акт ЄС поки що не дає відповіді, якими підставами керується Єврокомісія для обмеження експорту біометану з третіх країн. А між тим Німецьке енергетичне агентство dena застерігає, що німецька митниця, швидше за все, не прийме біометан, який транспортується з України газовими мережами. 

Підсумовуючи, можна відзначити, що сподівання українських виробників біометану на швидке подолання експортних бар’єрів поки що під питанням, і їх реалізація залежить від рішення інституцій Євросоюзу. Втім, наш значний потенціал залишається в Україні, а гравці ринку мають працювати над усуненням внутрішніх перешкод та вивчити успішний досвід європейських колег зі стимулювання розвитку галузі. 

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"