Амбітні плани з декарбонізації економіки та скорочення викидів вуглецю, задекларовані в Паризький кліматичній угоді, спровокували в усьому світі потужний інтерес до атомної енергетики та новітніх технологій в цій галузі.

Серед них проєкти будівництва малих модульних реакторів (ММР) набули особливої популярності. Цьому посприяв їх компактний розмір і водночас потужний потенціал забезпечувати споживачів електроенергією разом з теплом навіть у віддалених куточках. До того ж, перевагами ММР в порівнянні з великими традиційними атомними електростанціями є більша безпека, економія часу, коштів та інших ресурсів на будівництво.

Проте від початку путінської агресії в Україні розвиток технології ММР зіштовхнувся із ризиком, який властивий усій атомній індустрії – це значна залежність від Росії. Ця країна залишається основним постачальником ядерного палива (тобто збагаченого урану) для переважної більшості проєктів, що реалізуються в світі. На додачу, російська державна корпорація «Росатом» активно додає зусиль для впровадження ММР, а її фахівці беруть участь в науковій платформі з ММР, організованій Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ).

«Українська енергетика» дізналася, чи можна завадити російській експансії на ринку атомних інновацій та які інтереси в будівництві ММР має український бізнес.

 

Ядерні санкції

 

Готуючись залишити Білий дім для новообраного президента США Дональда Трампа, адміністрація Джо Байдена запровадила «найжорсткіші санкції» не тільки для російського нафтогазового сектору, але й проти «Росатому» та його керівництва.

В останній «чорний список» потрапили 14 посадовців компанії, серед яких і її генеральний директор Олексій Ліхачов. В повідомленні Державного департаменту США відзначили, що це вже одинадцятий санкційний пакет, пов’язаний саме з цією державною корпорацією. 

Відомство звинувачує посадовців «Росатома» у зловмисному будівництві за кордоном атомних станцій, експорті російських технологій, окупації Запорізької атомної станції в Україні, а також «забезпеченні російської оборонної промисловості передовими ядерними технологіями військового призначення для подальшої війни Росії проти України».

«Американські санкції відрізають росіян від світової спільноти. Це значний крок в процесі витіснення «Росатому» з міжнародного ринку», - так вважає керівник Центру дослідження енергетики Олександр Харченко, коментуючи наслідки заходів, які продовжує впроваджувати Вашингтон проти Москви. «Звичайно, що треба більше, але головне - зроблено черговий потужний крок уперед», - сказав він.

 

Всюдисущий ММР

 

У перспективі антиросійські санкції мають поширитись і на новітню сферу атомної енергетики, повʼязану з такою технологією розподіленої генерації як ММР. На противагу централізованим великим атомним електростанціям, вона стрімко набирає популярності в усьому світі, але потребує ще додаткових досліджень.

Науковці Інституту Пола Шеррера з Цюріха очікують, що будівництво ММР в західних країнах вийде на комерційний рівень «не пізніше 2030 року». А вже в 2035 році малі модульні реактори можуть досягти 9% загальної потужності нових атомних електростанцій на глобальному рівні. Принаймні, саме такий прогноз наводить Агенція з ядерної енергії Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Та наразі у впровадженні ММР найбільше досягли успіху Росія та Китай, а в США, Канаді та Франція кілька таких систем знаходяться на стадії розробки або очікують на схвалення регуляторними інстанціями.

Щоб в сучасних геополітичних реаліях ММР «дійсно стали інструментом енергетичної безпеки», західні союзники України мають радикально посилити санкції проти російської атомної галузі та її керівництва, позбавити їх будь-яких можливостей для міжнародної співпраці та обміну інформацією. В цьому впевнені експерти аналітичного центру DiXi Group - автори дослідження «Малі модульні реактори: новий ринок, який треба захистити від Росії».

Вони вважають за потрібне вжити й інші заходи проти країни-агресора, яка розгорнула проти України війну. Серед яких, зокрема, розвиток незалежних від впливу Москви ланцюгів постачання урану, створення умов для виробництва ядерного палива в країнах ЄС та США; санкційний тиск на ключових російських гравців, залучених до розробки та впровадження ММР; впровадження єдиних технологічних стандартів між країнами, що не підтримують російський режим; відсторонення Росії від наукових і дослідницьких платформ, що стосуються ММР.

«Враховуючи, що США є флагманом з впровадження санкцій, ми сподіваємося, що американські та українські цілі з недопущення експансії Росії на ринок ММР є спільними. Що стосується ЄС та інших країн G7, то вони також мають спільно діяти, аби не лише заблокувати Росії перспективи для лідерства на ринку ММР, але й зменшити залежність від російського ядерного палива і технологій», - сказала в коментарі для «Української енергетики» Олена Лапенко, генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості DiXi Group та співавторка дослідження.

 

Як зупинити російську експансію

 

Однако російського впливу в галузі ММР позбутися непросто. Як пояснила Олена Лапенко, Москва наразі має конкурентні переваги на даному ринку через наявність працюючих прототипів ММР, зокрема плавучих атомних станцій. Викликом залишається й звичка окремих країн до російських технологічних стандартів та їх залежність від російського ядерного палива. А відсутність скоординованої міжнародної стратегії протидії російському впливу на ринку інноваційних ядерних технологій дозволяє Москві продовжувати просування їх на глобальному рівні.

«Для подолання цих перешкод необхідна консолідація зусиль західних партнерів та України у кількох напрямках. Передусім, важливо прискорити розробку та поширення західних технологій ММР, створити привабливі фінансові умови для потенційних замовників та розвинути альтернативні ланцюги постачання ядерного палива. Критичним є формування міжнародного альянсу розробників ММР для координації зусиль та уніфікації стандартів», - відзначила Олена Лапенко.

Експертка DiXi Group переконана, що Україна має також відігравати важливу роль у цьому процесі і займати проактивну позицію: пропонувати свій значний досвід експлуатації ядерних установок та приймати участь в розробці міжнародних стандартів.

 

Українські амбіції та можливості

 

Атомна галузь в Україні розвивається майже півстоліття. Її історія почалася 1977 року, коли було введено в експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської АЕС.

До початку повномасштабної війни та окупації російськими терористами в 2022 році найбільшої атомної станції Європи - Запорізької АЕС, в Україні працювало 15 ядерних реакторів. Вони забезпечували майже 55% базового навантаження в електричній мережі та створювали умови для експорту української електроенергії в країни Євросоюзу. Під час війни ситуація радикально змінилася, і тепер Україна в окремі дні потребує підживлення з Європи.

Розбудова атомної генерації та, зокрема, приватних і державних проєктів ММР в перспективі може допомогти у відновленні не тільки  економіки України, але й експорту української електроенергії  для європейських споживачів.

За оцінками голови асоціації «Український ядерний форум» Миколи Кухарчука в 2021 році, потенційно промисловість України може забезпечити до 75% виробництва компонентів ММР, а законодавча база достатня для виготовлення будь-яких типів реакторів.

Україна вже діє. «Завдяки партнерству Національної енергетичної акціонерної компанії «Енергоатом» з американськими компаніями Holtec International, NuScale, Westinghouse наша країна формує бачення майбутньої енергетики, заснованої на безпеці та інноваціях. У планах - створення альтернативної мережі електропостачання з 20 атомними реакторами ММР-160», - зазначають в DiXi Group.

Також на минулорічній кліматичній конференції СОР29 в Баку Україна та США оголосили про запуск трьох взаємопов’язаних нових проєктів ММР в рамках партнерської програми FIRST (Foundational Infrastructure for the Responsible Use of Small Modular Reactor Technology), яка передбачає будівництво пілотного заводу з виробництва чистого водню та аміаку, переведення вугільних електростанцій на ММР та розробку дорожньої карти декарбонізації сталеливарної промисловості за допомогою ММР.

Є підстави для того, що українські плани в атомній енергетиці отримають нові стимули для розвитку під час каденції новообраного президента США Дональдна Трампа, який офіційно розпочне свою роботу вже 20 січня. Бізнесмен Кріс Райт, якого він представив на посаду очільника міністерства енергетики, напередодні під час сенатських слухань заявив, що ключовим пріоритетом його діяльності буде підтримка атомної енергетики та, зокрема, розвиток американських технологій ММР.

Галузь ММР майбутнього міністра енергетики США цікавить не лише як майбутнього чиновника з президентської адміністрації, але й як  венчурного інвестора, що вклався у стартап Oklo, що прагне в 2027 році побудувати в штаті Айдахо свій перший ММР.

Українські підприємці теж цікавляться ММР. Зокрема в 2023 році найбільший приватний енергетичний холдинг ДТЕК Ріната Ахметова для дослідження і впровадження цієї технології створив компанію Denetek, залучивши до «екслюзивного партнерства» американську компанію Eney. Засновники останньої – екс-очільник «Нафтогазу України» Андрій Коболев та дипломатка Сурія Джаянті, колишня керівниця відділу енергетики посольства США в Україні.

Проте наразі майбутнє цього бізнесу складно оцінити. На думку генерального директора ДТЕК Максима Тімченко, перспективи проєктів ММР в Україні залежать не тільки від зрілості технологій, але й від якості регуляторної політики в державі.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»