Абетка енергетики: Вугілля
Вугілля – щастя і біль, радість і журба України. Культова українська горюча корисна копалина й один із визначальних чинників вітчизняного економічного життя.
Вугілля є одним із найважливіших і найпоширеніших видів паливно-енергетичної сировини в Україні. Українські родовища кам'яного вугілля зосереджені у Донецькому (92,4%) та Львівсько-Волинському (2,5%) басейнах. Запаси бурого вугілля – у Дніпровському вугільному басейні. Вугільна промисловість в Україні налічує понад 120 років.
Водночас, вугільні пласти Донбасу залягають на великих глибинах до 1200-1400 м. Їх особливістю є високий вміст метану, що робить видобуток українського вугілля надзвичайно небезпечним і травматичним. Усі ці фактори ускладнюють розробку копалини і зумовлюють її високу собівартість. А застарілі технології у поєднанні із майже відсутніми інвестиціями роблять вугільну галузь України збитковою.
До 2014 року вугілля займало провідне місце у паливно-енергетичному балансі країни. Вітчизняна теплоенергетика була «заточена» на використання донбаського антрациту. Однак з початком війни Україна опинилася відрізаною від більшості вугільних шахт Донбасу. Падіння видобутку у 2014 році склало 60% і продовжувало скорочуватись усі останні роки. Це спричинило кризу теплової генерації, яка є другим після атомної енергетики виробником електроенергії в Україні.
Виходом із ситуації стала поступова модернізація українських ТЕС і ТЕЦ та зниження їх залежності від вугілля антрацитових груп. Сучасна енергетична стратегія України передбачає поступове скорочення використання вугілля в енергетичному балансі країни. Також передбачається скорочення кількості збиткових шахт, максимальне їх роздержавлення та лібералізація ринку вугілля.
Видобуток вугілля в Україні – не просто галузь економіки, а й особливе соціальне та культурне явище. Однак, епоха домінування викопного палива добігає кінця. Україна, разом зі світом, шукає екологічніших шляхів генерації електроенергії. Світло у кінці шахти є, і ми його знайдемо!
