У липні оптова ціна на природний газ для потреб населення, виробників тепла зросла на 7% проти попереднього місяця. Проте ближче до опалювального сезону вартість палива традиційно зростатиме в силу сезонності попиту. А це тиснутиме на ціни на житлово-комунальні послуги. Найбільше – на опалення. Щоб зменшити оплату за нього, мешканці утеплюють зовні стіни. Адже через них у старих будинках, за підрахунками експертів, тікає до 40% тепла. Втім досвід тих, хто вже зробив таку теплоізоляцію в попередні роки, свідчить, що зекономити завдяки цьому  вдається не всім. Розберемося чому, а також як зробити утеплення максимально ефективним.

Самої термоізоляції замало

“Більш енергоефективним буде той будинок, який втрачає тепло з меншою швидкістю, – розповідає Олексій Вєха, регіональний консультант проекту IFC з підтримки Фонду енергоефективності. – А вона може бути меншою завдяки певним конструктивним особливостям стін, які дозволяють зберігати тепло й не надто швидко віддавати його в навколишнє середовище”.

Будинки, які з’являлися в 60-80 роки минулого сторіччя (а це майже 80% від усього житлового фонду країни), будувалися без достатніх вимог до енергоефективності, зазначає фахівець. Саме тому утеплення стін, яке здійснюється зараз, поліпшує їх термічний опір. “Це дозволяє будівлі, по-перше, не так швидко втрачати тепло, а по-друге, – поліпшити технічний стан будинку. Адже якщо він комплексно, тобто повністю, утеплений, то захищений від впливу негативних чинників – дощу, вітру, снігу, зміни температурних умов, вологості тощо. Отже, термоізоляція є доцільною”, – переконаний співрозмовник. Проте вона буде ефективною лише тоді, коли є регулювання температури всередині будівлі. Якщо, наприклад, у будинку стоїть комплект обладнання, який розрахований на певну потужність будівлі (з урахуванням всіх тепловтрат), то робити її утеплення без погодозалежного регулювання чи будь-якого автоматичного регулювання є недоцільним, додає Олексій Вєха.

“За існуючого конструктиву стін будинок втрачає тепло з конкретною швидкістю, – каже співрозмовник, – і відповідно потребує конкретну кількість тепла на метр квадратний, щоб забезпечити температуру 20-22 градуси. Коли ми змінюємо цей конструктив стін, то він вже вимагає менше тепла, бо воно вже не так швидко втрачається”. Отже, утеплення будинків, в яких немає регулювання подачі тепла, призводить до того, що температура в них буде некомфортна – зависока. Тому мешканці відкриватимуть кватирки й будуть опалювати вулицю. Це означає, що вся економія зведеться нанівець, зауважує фахівець.

“Утеплення житлових будівель стає актуальним лише після модернізації внутрішніх систем опалення, а саме – після встановлення вузла обліку теплової енергії (лічильника), погодозалежного регулювання та гідравлічного балансування системи, – каже Єгор Фаренюк, технічний директор Фонду енергоефективності. – В ідеальному випадку бажано також здійснити регулювання опалювальних приладів у квартирах”. Зі слів фахівця, можливість регулювати систему опалення є важливою, оскільки утеплення стін і перекриттів дозволить зменшити енергоспоживання системи опалення, і система має бути до цього готова. Для будинків з автономним опаленням утеплення огороджувальних конструкцій (стін, фундаменту, стелі, горища, підвалу тощо) актуальне за аналогічних умов – коли є можливість регулювати потужність індивідуальних опалювальних котлів. “Саме тому утеплення будинків входить в Комплексний пакет “Б” Програми “Енергодім” Фонду енергоефективності (це програма часткового відшкодування витрат на заходи з енергоефективності в багатоквартирних будинках) після обов’язкового виконання заходів Легкого пакету “А” з модернізації системи опалення”, – додає співрозмовник.

“І власне за умови, що утеплення зроблене правильно й у комплексі з іншими заходами, воно дозволяє не лише зменшити суми у платіжках, але й поліпшити технічний стан будинку за рахунок його захисту, а також підвищити комфорт людей, які живуть у ньому”, – зауважує Олексій Вєха. За оцінками експерта, термін експлуатації будівлі, яка була повністю утеплена, продовжується на 30-40 років. Якщо взяти всі будинки, які зводилися минулого сторіччя  (панельні, “хрущовки”), то залежно від серії, їх паспортний строк експлуатації в середньому становив 40-50 років. Тобто вже в 2020-му році вони вичерпали свій термін експлуатації. Проте проведення комплексної термомодернізації дозволяє продовжити його, додає співрозмовник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як мешканці багатоповерхівок можуть економити за допомогою енергосервісу

Утеплення стін та окупність

Якщо ж мешканці здійснюють лише утеплення стін будинку, то не досягнуть всіх зазначених вище результатів. До того ж, визначаючись із об’єктом утеплення, треба врахувати інші нюанси. “Теплоізоляція зовнішніх конструкцій (зокрема стін) має термін окупності, зазвичай, від 10 років, – зауважує Вадим Литвин, керівник Центру енергоефективності Асоціації енергоаудиторів України. – Для порівняння, теплоізоляція трубопроводів – від 1-1,5 року”. Тому перед початком робіт варто прорахувати, наскільки економічно доцільним буде той чи інший вид теплоізоляції для конкретного будинку. Наприклад, утеплення його стін є одним із найбільш популярних серед населення, водночас має найдовшу окупність. “Коштує достатньо дорого, а зекономити грошей за опалення (особливо, в багатоповерховому будинку, де площа фундаменту в порівнянні з площею стін – незначна) можна не так багато”, – пояснює Вадим Литвин. А “латкова” теплоізоляція стін лише на рівні квартири взагалі не окуповується, якщо тепло обліковується за загальнобудинковим лічильником. Тобто єдиний ефект, якого досягають люди завдяки зовнішньому утепленню стін своєї квартири, – підвищення температури в приміщенні. Водночас часто мета термоізоляції більша – зменшення тепловтрат і сум за тепло та газ у платіжках.

Якщо мешканці утеплюють стіни лише своєї квартири, то не виключено, що в подальшому їм доведеться платити за їх теплоізоляцію ще раз. Наприклад, якщо в будинку створять ОСББ, і всі співвласники житла згодом вирішать взяти участь у програмі з енергомодернізації, в межах якої будуть утеплювати стіни всього будинку.

Загалом, зазначає Єгор Фаренюк, перед прийняттям рішень щодо кожної окремої будівлі слід врахувати її особливості й скласти енергобаланс, визначити розподіл тепловтрат. А тоді – оцінити економічну доцільність і черговість впровадження заходів із енергомодернізації. А це, на думку співрозмовника, задачі енергоаудиту (енергетичної сертифікації будівлі).

“Важливо прораховувати окупність, – додає Вадим Литвин. – Зараз багато хто термомодернізацією, заходом економії витрат на житлово-комунальні послуги, вважає утеплення стін. Але якщо прорахувати, то воно виходить дорогим. Отже, не завжди починати треба з цього. Є багато заходів, які, на відміну від утеплення стін, дозволяють економити доволі швидко. Водночас, якщо під теплоізоляцію стін можна отримати якусь компенсацію, скажімо, за різними програмами – “Енергодім” Фонду енергоефективності, “теплих” кредитів, “70х30” або іншими місцевими програмами співфінансування – то тоді такі роботи мають сенс. Яким буде ефект – найкраще можна побачити на базі енергоаудиту”.

Технології та матеріали

“Найпоширенішими технологіями утеплення зовнішніх стін житлових будівель є два типи фасадних теплоізоляційних систем – штукатурна й вентильована”, – розповідає Єгор Фаренюк.

У першому випадку теплоізоляційний матеріал покривається захисним шаром штукатурки з армуючою сіткою та вологостійким покриттям, пояснює фахівець. У таких системах в якості теплоізоляційних матеріалів поширені спінений полістирол (пінопласт) і мінеральна вата. Своє розповсюдження даний вид фасадів набув за рахунок низької вартості ремонтних робіт та не дуже складних технологічних процесів при будівництві, додає співрозмовник.

У другому випадку, на стіну монтується металева рамна конструкція, на яку навішуються панелі або плитка. “Вентильовані фасадні системи включають в себе досить велику кількість різновидів опорядження: керамограніт, дрібноштучна фасадна плитка, hpl-панелі, сайдинг тощо, – продовжує Єгор Фаренюк. – Металева підсистема конструюється таким чином, щоб в її середині розташовувався теплоізоляційний матеріал. Між теплоізоляцією та захисним шаром є повітряний зазор, що виконує функцію повітряного каналу через який, за рахунок тяги, випаровується волога з теплоізоляційного шару”. В цьому виді фасадних систем можуть використовуватися лише негорючі теплоізоляційні матеріали (мінеральна вата). Проте за рахунок більш складної конструкції та негорючого утеплювача вентильовані системи дорожчі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Час зайнятися батареями: економити 30% тепла – цілком можливо

 

Переваги й недоліки технологій утеплення

Найбільш поширена технологія утеплення стін – штукатурна фасадна система (інші її назви – “мокрий фасад”, скріплена теплоізоляція) – зазвичай коштує суттєво дешевше від вентильованої фасадної системи. Водночас недоліком “мокрого фасаду”,

розповідає Вадим Литвин, є те, що його не можна робити, коли на вулиці температура нижча, ніж +5 градусів. У цьому випадку не буде досягнуто бажаного ефекту.

Щодо вентильованого фасаду, то він може монтуватися за будь-якої погоди. Навіть у мороз. Проте недолік даної технології в тому, що такий фасад стає дуже дорогим, якщо в будинку багато поворотів, балконів, фігурних елементів.

З точки зору надійності й довговічності, то тут, передусім, все залежить від якості монтажу, кажуть фахівці. “За якісного виконання, що перший, що другий варіанти термоізоляції фасадів в змозі відслужити термін у 25 років”, – зауважує Вадим Литвин.

Якщо говорити про утеплення в розрізі матеріалів, то для вентильованого фасаду завжди застосовують мінеральну вату. А от для скріпленої теплоізоляції можуть бути використані пінополістирол (пінопласт) або ж та сама мінеральна вата. “Різниця в тому, що пінополістирол – горючий. Негорючим він може бути лише з певними домішками. Відповідно тому його дозволяють застосовувати по суті лише для утеплення 9-поверхових будинків. Вищі будівлі забороняється утеплювати пінопластом. У їх випадку можливий лише негорючий варіант – мінеральна вата. Інший, але суттєво дорожчий – піноскло. Проте через високу вартість цей матеріал зазвичай використовують у приватному будівництві”, – каже Вадим Литвин.

Фахівець зауважує, що під час утеплення мінеральною ватою і пінополістиролом дуже важливо дотримуватися технологічних карт і контролювати процес, тому що одну штукатурку або фарбу  можна використовувати для мінеральної вати, а іншу – ні. Це пов’язано з питаннями паропроникності. Є чимало бригад, які заради здешевлення роботи обирають не ті матеріали або використовують їх менше, ніж повинні. “Якщо починаєш розбиратися, за рахунок чого їх ціни дешевші, то виявляється, що вони все роблять не так – не відповідно до стандартів (не та якість кріпильних елементів, не той клей, не та фарба тощо)”, – зауважує співрозмовник. Все це впливає на довговічність такого утеплення. Тому в Інтернеті є багато відео та фотографій, коли в будинках падають “фасади”.

Також для якості утеплення має значення підготовка до таких робіт з утеплення самих стін. Якщо вони, наприклад, вкриті плиткою, то її, можливо, треба спочатку збити. А якщо йдеться про утеплення мінеральною ватою, то в цьому варіанті важливо, щоб клей наносився на всю поверхню, а не використовувалися так звані “ляпухи” – 4-5 плям клею. Вони не втримають шар утеплення. Для мінеральної вати такий варіант заборонений, на відміну від пінопласту, зауважує Вадим Литвин.

“При проєктуванні робіт з утеплення огороджувальних конструкцій будівель для досягнення позитивного результату велике значення має якість обраних теплоізоляційних матеріалів, методи кріплення системи та правильність облаштування конструктивних вузлів, – продовжує тему Єгор Фаренюк. – Зважаючи на це, Фонд енергоефективності висуває технічні вимоги до характеристик теплоізоляційних матеріалів і фасадних систем, які мають бути підтверджені відповідними протоколами випробувань (теплопровідність в умовах експлуатації, клас горючості, термін ефективної експлуатації, кліматична стійкість фасадної системи)”. Критеріями вибору матеріалів є зазначені технічні характеристики, протипожежні вимоги та вартість. Фахівець зауважує, що на сучасному будівельному ринку пропонуються одразу комплекти фасадної теплоізоляції та теплоізоляції покрівель і перекриттів. “Такі комплекти компонуються виробниками із застосуванням найбільш оптимальних матеріалів, перевіряються на дотримання нормативних вимог і пропонуються до застосування в проєктах термомодернізації будівель”, – каже технічний директор Фонду енергоефективності.

Економія на сантиметрах (і відповідно нижчій вартості) в даному випадку шкідлива...

 

Пінопластові нюанси

Найпоширенішими теплоізоляційними матеріалами в сучасному будівництві є плити зі спіненого полістиролу та мінеральної вати. Для заглиблених конструкцій і місць підвищеної вологості (цокольних конструкцій, підлог по ґрунту та підвалів, інверсійного покриття) – екструдований пінополістирол та PIR. Попри існування різних варіантів, мешканці будинків здебільшого утеплюють стіни пінопластом.

“Спінений полістирол (в побуті поширена назва “пінопласт”) має більш низьку вартість з усіх перелічених теплоізоляційних матеріалів, яка грає визначну роль при виборі цього матеріалу для утеплення будівель житлового сектору, – розповідає Єгор Фаренюк. – Проте, через протипожежні обмеження його застосування заборонено для будівель вище 26,5 м, а при застосуванні в нижчих будівлях обов’язково облаштування протипожежних поясів та обрамлення віконних і дверних прорізів негорючими матеріалами”. Також цей матеріал можна застосовувати для утеплення перекриття горищ із влаштуванням захисної негорючої стяжки.

Водночас важливо, щоб для утеплення застосовувався пінопласт потрібної товщини. Економія на сантиметрах (і відповідно нижчій вартості) в даному випадку шкідлива.

“Якщо говорити про наші діючі стандарти щодо теплоізоляції огороджувальних конструкцій, то товщина утеплювача (пінопласту чи мінеральної вати) має бути не менше 10 см, а в середньому – 12-15 см, – каже Вадим Литвин. – Втім для кожного будинку проводиться свій розрахунок. Для південних областей вимоги дещо нижчі, але немає сенсу робити шар менше 10 см, оскільки вартість між утеплювачами завширшки 5 і 10 см буде відрізнятися максимум на 20%, а ефект – на 50%”.

Також, плануючи утеплення стін, треба врахувати проблему, з якою нерідко стикаються мешканці, які обрали не тих виконавців робіт. Йдеться  про погіршення вентиляції у  квартирах, внаслідок чого з’являються сирість і грибок. Єгор Фаренюк зазначає, що низька паропроникність полістирольних утеплювачів є ще одним їх мінусом, на відміну від мінераловатних утеплювачів. Проте Фонд енергоефективності допускає застосування цього матеріалу за умови підтвердження його технічних характеристик протоколами випробувань і дотримання всіх нормативних вимог при проєктуванні утеплення будинку.

“Загалом слід зазначити, що утеплення огороджувальних конструкцій вплине на зменшення не тільки тепловтрат, але й повітропроникності конструкцій, – каже фахівець. – Переважна більшість житлових будинків має природну припливно-витяжну вентиляцію, приплив повітря в якій здійснюється крізь віконні та дверні отвори та,  деякою мірою, крізь непрозорі конструкції, а витяжка – через вентиляційні канали на кухнях і в санвузлах”. Через це після утеплення будинку актуальними будуть перевірка та налаштування системи вентиляції та/або впровадження вентиляції з рекуперацією повітря.

“Все це розраховується і за правильно виконаної роботи не є проблемою, – додає Вадим Литвин. – Якщо робимо комплексне утеплення, то проблем також не має бути. Однак, якщо виконавці помилилися, то замість покращення комфорту життя, мешканці матимуть зворотний ефект”.

Такому зворотному ефекту також сприяють ті, хто рекламує так звані термофарби. Мовляв, фарбуєш такою будинок – і в тебе стає тепло, не треба утеплювати. “Ми проводили дослідження з цього приводу. Висновок – така фарба не працює. По суті це обман споживачів. Люди ведуться, гроші витрачаються, але ефекту немає”,  – додає фахівець.

мають бути зроблені протипожежні пояси біля вікон і через кожні три поверхи з негорючого утеплювача...

 

Ефект від утеплення стін окремих квартир

Якщо подивитися на наші багатоповерхівки, побудовані за часів Радянського Союзу, то вони схожі на стару залатану ковдру. Це тому, що мешканці утеплюють лише стіни своєї квартири. Дехто перед утепленням намагається знайти сусідів-союзників, які би долучилися до такого “латкового” утеплення, і коли це вдається, то “латки” на старих стінах займають більшу площу. І лише поодинокі будинки (зазвичай такі, де створені ОСББ) роблять утеплення цілої будівлі.

“Латкове” утеплення (коли в будинку утеплили окремі квартири) – однозначне зло, – вважає Вадим Литвин, – бо в 99,9% ці роботи виконуються не за технологією. Наприклад, якщо йдеться про утеплення пінопластом в дев’ятиповерхівці, то навіть тут мають бути зроблені протипожежні пояси біля вікон і через кожні три поверхи з негорючого утеплювача. Але цього під час латкового утеплення ніхто не робить. Я вже не кажу про те, що використовують теплоізоляцію меншої, ніж треба, товщини, не ті, що потрібно, клеї тощо. Інший момент – нерівномірне утеплення стіни призводить до появи грибків, проблем у сусідів, бо вентиляція, яка би мала виходити на сусідську стіну, не може пройти через пінопласт, відповідно починає шукати вихід й надто зволожує стіни в сусідніх квартирах”.

Щоб усіх цих проблем не виникало, фахівці радять утеплювати стіни всього будинку й водночас здійснювати, як вже зазначалося вище, регулювання системи опалення.

Яку економію може дати утеплення стін?

На переконання опитаних нами фахівців, грамотне утеплення – це не лише підвищення температури в квартирах на кілька градусів у холодні місяці та її зменшення – у спеку.

“У середньому нормативне утеплення стін, горища (або суміщеного покриття), підвалу, в поєднанні зі збалансованою та регульованою системою опалення, дозволить зменшити енергоспоживання будинку, а відповідно й платежі за опалення, на 35-50%, залежно від поверховості будівлі, поточного стану конструкцій і системи опалення”, – констатує Єгор Фаренюк.

Вадим Литвин вважає, що комплекс заходів – утеплення й модернізація системи опалення (принаймні з точки зору системи регулювання так званого індивідуального теплового пункту) – може дати економію в 40-60%. “Якщо ж зробити лише утеплення стін, без системи регулювання, то економії може не бути взагалі або вона становитиме до 10%”, – каже фахівець. Здається, вибір очевидний.

 

Кому доручити утеплення

На ринку дуже багато компаній, бригад і просто фізичних осіб, які займаються утепленням будинків. На що звертати увагу, обираючи майстрів? “У юридичних чи фізичних осіб, які займаються утепленням будинків (зокрема фасадів), повинні бути будівельна ліцензія на проведення таких робіт, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (оскільки йдеться про висотні роботи), – пояснює Олексій Вєха. – Також в їх портфоліо мають бути приклади не латкового утеплення, а комплексних робіт. Адже це зовсім інший підхід, коли організація може здійснювати роботи одразу в усьому будинку й може пообіцяти, що за місяць-два (називається конкретна дата) її працівники здійснять утеплення. Тобто в них є досвід виконання великого обсягу робіт за короткий період часу. В цьому полягає професійність компанії”.

Також фахівець радить звернути увагу на наявність у потенційних виконавців робіт із теплоізоляції показових результатів такої діяльності. Це може бути, наприклад, участь у відповідних пілотних проєктах, у конкретних роботах за договорами для міст, області тощо. “Показником серйозності та надійності виконавця робіт з утеплення є його готовність показати замовнику тепловізійну зйомку утеплених стін під час виконання попередніх проєктів, – каже Олексій Вєха. – В цьому разі можна дати 99,9%, що така компанія якісно виконає наступні роботи”. Також у виборі допоможуть рекомендації, наприклад ОСББ, які вже провели такі роботи. Адже є будинки, де утеплення зроблено 10 років тому, але будинок виглядає дуже добре, а є навпаки – минуло лише 3 роки після теплоізоляції фасаду, а стіни “відпадають”.

 

“Найкраще замовляти виконання робіт за проєктом, що передбачає зовсім інший рівень їх виконання і свідчить про професійність компанії-виконавця, – впевнений фахівець. – Адже проєкт, як правило, проходить державну експертизу. Експертиза оцінює технічні рішення, закладені в проєкті, на предмет їх відповідності чинному законодавству. А під час виконання робіт обов’язково здійснюється авторський нагляд, тобто автор проєкту виїжджає на об’єкт, де проводяться роботи, і контролює дотримання тих технічних рішень, які він заклав у проєкт. І це є запорукою того, що роботи будуть виконані якісно”. Крім того, коли є офіційний договір, то в ньому обов’язково мають бути прописані гарантійні терміни, термін експлуатації цього виду утеплення, а також відшкодування у разі пошкодження зовнішнього шару, тріщин тощо, додає Олексій Вєха.

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

 

Довідка

Погодозалежне регулювання – комплекс автоматичного обладнання, в якому електронний регулятор температури коригує температуру на вході в систему теплоспоживання будинку залежно від погодних умов за допомогою сигналів від датчиків температури теплоносія та зовнішнього повітря. Крім того, регулятор контролює подачу тепла до радіаторів і підтримує стабільну температуру приміщення.

Гідравлічне балансування системи опалення – регулювання за допомогою балансувальних клапанів на стояках або приладових гілках протікання теплоносія. Завдяки цьому процес віддачі тепла від опалювальних приладів відбуватиметься рівномірно, а отже у всіх квартирах буде однакова температура.

“Легкий” (А) та “Комплексний” (Б) пакети програми “Енергодім” для ОСББ – Фонд повертає витрати на матеріали, обладнання і будівельно-монтажні роботи за пакетом “Легкий” у розмірі 40%, а тим ОСББ, які обрали пакет заходів “Комплексний”, – 50%. Проте перші 500 ОСББ отримають додаткове відшкодування у розмірі 20%. Це означає, що для таких ОСББ загальний розмір відшкодування становить 60% вартості заходів – для пакету “Легкий”, і 70% – для пакету “Комплексний”.