Українські міста внаслідок масованих ракетних обстрілів з боку окупантів доволі часто опиняються без світла, води та тепла. Проте життя в них не зупиняється. Передусім, завдяки величезному зусиллю громад. До того ж навіть у таких надскладних умовах люди роблять величезні кроки до енергонезалежності.

Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич і мер Житомира Сергій Сухомлин під час Second Ukrainian Energy Security Dialogue розповіли, як їхні міста залишаються енергостійкими під час війни. "Українська енергетика" проаналізувала тези їх доповідей.

 

Житомир: відмова від газу – у пріоритеті

 

Енергосистема нашої країни постійно знаходиться під прицілом ворога, а тому потребує напрацювання певного алгоритму дій у цій ситуації.

"Об’єктивно, жодна енергосистема жодної країни не може протистояти постійним масованим ракетним ударам, як це відбувається в Україні, – зазначив Ярослав Демченков, заступник міністра енергетики. – Ситуація, в якій опинилась наша енергосистема, демонструє, що всім час подумати над реальною стійкістю власних енергетичних систем. Необхідні спільні дії та ініціативи для подолання викликів енергетичній безпеці європейського регіону та розробка нової системи правил для захисту енергетичних систем".

Жодна енергосистема жодної країни не може протистояти постійним масованим ракетним ударам, як це відбувається в Україні

Чималий досвід у цьому плані вже мають українські міста. Наприклад, раз за разом росія завдає ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури Житомира. Люди на тривалий період часу залишаються без світла, води і тепла. Але фахівці швидко відновлюють постачання електроенергії, і місто знову і знову оживає. Як вдається житомирській громаді в умовах війни зберігати енергетичну стійкість?

Передусім, завдяки амбітним цілям, які це місто вже давно поставило перед собою і йде до них, навіть попри війну. Наприклад, Житомир ще 2012 року доєднався до "Угоди мерів". Він першим серед міст у Східній Європі заявив про перехід на відновлювані джерела енергії до 2050 року й став другим містом в Україні, яке отримало міжнародний сертифікат European Energy Award.

"Ми ще до війни розуміли, що газ – це зброя для нашого північного сусіда. Проте Україна має багато альтернативних ресурсів, які ми можемо використовувати", – наголосив Сергій Сухомлин, мер Житомира.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Угода мерів – перезавантаження: міста за збереження клімату та енергії

Ще 2014 року, після прийняття стратегії теплопостачання, у місті почалась велика модернізація цієї системи. Вона стала можливою завдяки одразу кільком проєктам – від швейцарського уряду, фонду E5P, Європейського банку реконструкції та розвитку тощо. Вже зараз втрати в тепломережі Житомира становлять 4,8%, хоча у середньому по Україні складають 15%.

"Торік ми запустили ТЕЦ, яка працює на відходах деревини. Вона забезпечує теплом цілий мікрорайон міста й додатково видає в енергомережу 1,1 МВт-г електричної енергії, – розповів Сергій Сухомлин. – Завдяки тому, що замість дорогого газу ми використовуємо альтернативні місцеві джерела енергії, наприклад, тріску, місто отримує більш дешеву гігакалорію. Крім того, ця ТЕЦ забезпечує стійкість системи".

Робота нової ТЕЦ дозволила лише за один опалювальний сезон зекономити 7 мільйонів кубів газу. Це надихнуло місцеву владу не зупинятись та переобладнати інші котельні.

"Розуміючи, що через війну у нас можуть бути проблеми з постачанням газу, і росія може це використовувати як аргумент у війні з Україною, з весни ми почала будувати ще додаткові котельні на деревині. На даний час додатково побудували і запустили ще чотири котельні", – зауважив мер Житомира.

Робота нової ТЕЦ дозволила лише за один опалювальний сезон зекономити 7 мільйонів кубів газу

Він пояснив, що ці котельні знаходяться у різних мікрорайонах міста, і в разі припинення постачання газу, вони будуть підтримувати температуру у мережі й не дозволять розморозити систему.

"Ще з весни ми почали працювати над повним закільцюванням всіх котелень міста, яких у нас понад 40, – розповів Сергій Сухомлин. – На даний час у нас не підключена одна до іншої тільки три котельні. Решту котелень, у разі виходу однієї з ладу, (чи після ракетного обстрілу, чи через технічні причини) ми можемо перепідключати на інші котельні. Сьогодні це дуже актуально, бо коли у години пік відбуваються відключення мікрорайонів від електропостачання, то у місті у середньому не працює 10 котелень із 40. Однак ми оперативного перепідключаємо ці мікрорайони на котельні районів, де є постачання електричної енергії. І ця система працює достатньо стійко".

Міський голова Житомира зазначив, що попереду ще багато роботи у цьому напрямі. Зокрема, великий проєкт із "Нафтогазом України" щодо запуску ще двох котелень загальною потужністю 60 МВт теплової енергії та близько 17 МВт-год електричної енергії. Вони працюватимуть частково на відходах деревини, частково на RDF (твердих побутових відходах). До слова, RDF виробляють на житомирському сміттєпереробному заводі, перша черга якого запусщена під час війни. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Центральне опалення із соломи: бажане, але не скрізь досяжне

Завдяки наполегливій роботі всієї громади, участі у багатьох проєктах за підтримки різних фондів Європейського Союзу, міст-побратимів, Житомир дуже інтенсивно скорочує споживання газу. Наприклад, якщо за опалювальний сезон 2014-2015 років теплокомуненерго міста використало 97 мільйонів кубів газу для опалення, то за підсумками сезону 2021-2022 року – 53 млн м куб. Тобто споживання зменшилось приблизно на 44 млн куб м. Після реалізації проєкту із "Нафтогазом" Житомир планує споживати не більше 7-8 млн кубів газу на рік.

"Вони будуть потрібні для того, щоб під час пікових навантажень вмикати додаткове опалення у Житомирі, – пояснив Сергій Сухомлин. – А майже через рік ми маємо повністю відмовитись від використання газу на території Житомирської територіальної громади".

Майже через рік ми маємо повністю відмовитись від використання газу на території Житомирської територіальної громади

Отже, війна не тільки не зупинила, а, навпаки, лише посилила наміри житомирян забути про російський газ. Однак, місто економить не лише газ.

"Йдеться не тільки про відмову від газу, але й про скорочення споживання енергії загалом, – додав Сухомлин. – Паралельно у нас тривають проєкти з термомодернізації. Ми вже успішно реалізували проєкт з GIZ, NEFCO, Європейським банком реконструкції та розвитку… З німецьким банком KfW ми підписали угоду про надання кредиту на термомодернізацію майже всієї соціальної інфраструктури у місті", – розповів про реалізовані у Житомирі проєкти він.

 

Модернізація водопостачання вкрай важлива

 

Один із найбільш серйозних викликів війни – забезпечення людей водою навіть тоді, коли у місті зникло світло. Для цього українські міста активно закуповують сучасне обладнання.

"Ми сьогодні закуповуємо генератори на всі об'єкти водоканалу, – розповів мер Житомира. – Дві партії генераторів вже прийшли. Очікуємо з митниці третю. Це переважно генератори потужністю від 500 до 800 кВт кожен, які будуть працювати на об'єктах водоканалу (на станціях першого, другого третього підйому, на очисних спорудах каналізації, головній каналізаційній станції та інших об'єктах), які забезпечують стійку роботу з постачання води і очищення стоків".

Як це працюватиме і що дасть? Сергій Сухомлин навів приклад головної каналізаційної станції, яка наприкінці минулого року була повністю модернізована. Тепер вона має генератор потужністю 800 кВт. Завдяки цьому насоси споживають до 800 кВт-год електроенергії, а не 2 МВт-год, як раніше. Крім того, тепер на каналізаційній станції можна у аварійному режимі перекачувати каналізаційні стоки на очисні споруди.

Після модернізації насоси головної каналізаційної станції Житомира споживають до 800 кВт-год електроенергії, а не 2 МВт-год, як раніше

Втім треба розуміти, що генератори не здатні давати людям воду нон-стоп.

"Навіть тепер, коли всі об'єкти водоканалу будуть забезпечені генераторами, ми не зможемо подавати воду цілодобово, але це дозволить підтримувати у системі нормальний тиск і водоканал зможе давати людям воду бодай п'ять годин на добу", – додав мер Житомира.

Загалом завдяки модернізації системи водопостачання місто буде економити 11,3 ГВт-год електроенергії на рік (27%).

Даний проєкт реалізується спільно зі Світовим банком, але особлива його цінність у тому, що він продовжує реалізуватись під час війни.

 

Економія на освітленні як внесок у стабілізацію

 

Окрім значної економії електроенергії завдяки модернізації систем тепло- та водопостачання, велике значення для енергостійкості має також модернізація системи електропостачання.

Сергій Сухомлин зазначив, що зараз на освітлення міста витрачається лише 320 кВт-год електричної енергії завдяки тому, що 2019 року вуличне освітлення повністю переведено на лед-лампи. За цей проєкт у 2019 році Житомир отримав навіть нагороду, бо економить до 65% електроенергії. З одного боку, перехід на лед-освітлення робився для того, щоб дати кращу якість послуг і зекономити бюджетні кошти, але з іншого, зараз, під час війни, така модернізація електропостачання є просто безцінною.

"Сьогодні, коли ми разом з енергетиками під час пікових навантажень вираховуємо кожні 100 кВт-год і шукаємо, що нам потрібно додатково вимкнути, нам набагато легше працювати, ніж раніше. Адже система дозволяє автоматично вимкнути будь-яку кількість ліхтарів. Зараз у пікові години у місті фактично працює лише кожен третій ліхтар", – розповів про переваги модернізації освітлення Житомира його мер.

 

Миколаїв: техногенна катастрофа з водою

 

У Миколаєві з початку війни загинуло понад 156 людей, 703 було поранено. З майже півмільйона жителів у місті залишилось близько 230 тисяч. Через обстріли ворога пошкоджено близько 900 багатоквартирних і понад 1 000 приватних будинків.

"Майже з першого дня російські війська підступили до нас і фактично тероризували місто, обстрілюючи його ракетами різного типу, – розповів мер Миколаєва Олександр Сєнкевич. – Спочатку нас обстрілювали забороненими касетними снарядами, а протягом останніх шести місяців війни – ракетами типу С-300. Загалом, з 24 лютого 2022 року і до моменту звільнення Херсона, нас не бомбардували, здається, лише 42 дні. Атаки на місто не припинились".

Найважча ситуація у місті настала після 12 квітня, коли російські війська підірвали водогін Дніпро-Миколаїв відразу у чотирьох місцях

Проте найважча ситуація у місті настала після 12 квітня, коли російські війська підірвали водогін Дніпро-Миколаїв відразу у чотирьох місцях. Річ у тім, що хоча Миколаїв і знаходиться біля річки Південний Буг, проте не бере воду з неї, бо вона солона.

"Південний Буг зарегульована різними ГЕСами і водосховищами, тому Чорне море підтискає солону воду. Доказом цього є той факт, що торік до міста навіть запливали дельфіни з Чорного моря", – пояснив міський голова.

Прісна вода до міста йшла трубопроводом Дніпро-Миколаїв, збудованим ще за часів Радянського Союзу. Його довжина – 73 км, а діаметр труб – 1,4 м. Проте 12 квітня, у результаті направленого підриву цього трубопроводу росіянами, у місті сталась найбільша технологічна катастрофа: тепер там немає централізованого водопостачання.

"Протягом місяця у нас взагалі не було води, – розповів Олександр Сєнкевич. – Її завозили і наливали людям у пластикові пляшки з машин. За місяць ми побудували додатковий трубопровід із Південного Бугу. Очищаємо воду від бактерій, але, на жаль, не можемо знизити два параметри: солоність і м'якість. Таким чином, сьогодні водою можна користуватись – прати речі, мити посуд, навіть мити овочі та фрукти, але цю воду не можна пити і не можна готувати на ній їжу. Фактично вода є технічною".

Для вирішення проблеми з питною водою, у Миколаєві почали бурити свердловини у всіх закладах охорони здоров'я, а також на території соціальних об'єктів. Пізніше обладнали ці свердловини установками для очищення води з системою осмосу. Їх привезли з кількох міст, зокрема, і від колег із Житомира.

"Сьогодні цією питною водою користуються не лише наші об'єкти соціальної інфраструктури, воду також просто роздають людям. Її можна отримати у найбільш людних місцях Миколаєва", – додав мер.

Проте проблеми із системою очищення води залишаються, і місто робить все можливе, аби у будь-який спосіб забезпечити людей водою.

"Ми збільшуємо кількість очисних систем і намагаємось в усіх мікрорайонах зробити станції видачі води", – наголосив Олександр Сєнкевич.

 

Захист від солоної води системи опалення

 

Те, що у Миколаєві є бодай технічна вода це добре, але оскільки вона солона, то спричинила корозію труб. Мер міста зазначив, що у результаті кількість аварійних випадків через протікання водогону зросла у 20 разів. А це, своєю чергою, призвело до втрати фактично 40% води. Труби швидко іржавіють і ці пошкоджені частини доводиться часто міняти.

"Ми не могли дозволити, щоб солона вода потрапила до систем енергозбереження, теплозбереження, теплопостачання, тому почали також бурити свердловини біля окремих котелень (а у нас їх загалом 95). Також ми знайшли підземні колодязі, видобуваємо воду й підкачуємо її у ці системи. Оскільки вода знаходиться в циклі, то біля котелень ми також облаштували видачу води для миколаївців", – розповів Олександр Сєнкевич.

Солона вода спричинила корозію труб. У результаті кількість аварійних випадків через протікання водогону зросла у 20 разів. Це призвело до втрати 40% води

У місті є два підприємства, які постачають тепло – "Миколаївоблтеплоенерго" (міське комунальне) і Миколаївська ТЕЦ. На переконання міського голови, після закінчення війни їх треба передати у власність громади й модернізувати, а не віддавати у приватну власність, як про це говорили до початку нападу росії.

"Ми розуміємо, що для людей, які будуть приватизувати ТЕЦ, більше цікава електрогенерація, аніж теплопостачання, і тому вони не будуть займатись модернізацією тепломереж", – переконаний Олександр Сєнкевич.

До війни, завдяки спільному зі Світовим банком проєкту, у Миколаєві замінили п'ять великих котелень із 95. Як наслідок – споживання газу зменшилось на 20% того обсягу газу, який використовувало підприємство "Миколаївоблтеплоенерго".

Під час війни у місті було зруйновано кілька котелень.

"Ми фактично займались чимось схожим до операцій на відкритому серці: частково відключали котельні, мережі й фактично ремонтували працюючу систему, що називається "на льоту", – розповів мер Миколаєва.

Ми фактично займались чимось схожим до операцій на відкритому серці: частково відключали котельні, мережі й фактично ремонтували працюючу систему

З його слів, зараз у місті запущені усі котельні і тепло пішло в усі будинки. У разі потреби, аварійні бригади оперативно реагують і ліквідують усі аварії.

А ще у цей дуже складний рік, миколаївцям вдалось закінчити проєкт, який вони почали з NEFCO, і завдяки якому змогли підключити додатково одну окрему (тупикову) котельню, яка була побудована й здана в експлуатацію у цьому воєнному році. Котельня має газовий і пелетний котли. Це дозволило місту дати тепло у 27 великих багатоповерхових будинків, два дитячих садочки, хостел і школу.

 

Щоб опалювати будинки, потрібно закрити вікна й дахи

 

Початок опалювального сезону у більшості українських міст тісно пов’язаний з питаннями щодо вартості газу, його доставки й таке інше. Натомість Миколаїв зіткнувся цього року з іншою проблемою: як закрити всі вікна будинків, які постраждали від обстрілів. Половина жителів міста виїхала, а їх квартири залишились без вікон. Пускати тепло у таке житло – без сенсу.

"Нам потрібно було закрити вікна, – згадує Олександр Сєнкевич. – І ми зробили це завдяки допомозі уряду Данії, від якого отримали велику кількість ОSB-плит.

Однак потрібно було також, щоби хтось закривав вікна цими плитами. Бракувало рук, тому мерія Миколаєва звернулась по допомогу до Асоціації міст України. І міста (Чернівці, Івано-Франківськ, Одеса, Чорноморськ, Славутич тощо) скерували до Миколаєва свої бригади. А Житомир посилав декілька бригад. І зробив це не один раз, а декілька.

"Так насправді перевіряються справжні друзі", – зауважив міський голова Миколаєва.

Аналогічна проблема була із дахами, бо їх також було зруйновано дуже багато. Всі їх закрили, як могли. До деяких із них місцева влада обіцяє повернутись навесні, аби відремонтувати їх більш капітально.

 

Миколаїв готується до важкої зими

 

Громада Миколаєва розуміє, що до складнощів із водою під час війни можуть додатись також серйозні проблеми із опаленням. Аби містяни мали де зігрітись у разі, якщо ворог зруйнує систему теплопостачання, миколаївці підготували 12 пунктів обігріву у школах і дитячих садках, які мають свої окремі котельні. Пункти додатково обладнали дизель-генераторами.

Проте потреба у дизель-генераторах залишається високою, оскільки ними слід обладнати також пункти видачі води. І їх до кінця року має бути 150, адже вода – найнеобхідніше для виживання людей.

Крім того, миколаївці потребують інструментів і матеріалів для ремонту. Про таку допомогу просять партнерів, зокрема, міста-побратими.

"Хочу подякувати всім нашим партнерам, які допомагають нам вистояти і перемогти в цій війні. У першу чергу, уряду Данії, який взяв шефство над Миколаєвом, а також містам-побратимам: Ганноверу, Дортмунду, Хелму, Брашову і багатьом іншим".

 

Відсутність води, електроенергії чи тепла – не привід здаватись

 

Мешканцям Миколаєва та Житомира, як і багатьох інших міст України, сьогодні нелегко, проте вони й не думають впадати у відчай.

"Завдаючи всі ці ракетні і бомбові удари по енергосистемі України, по котельнях, ТЕЦ, путін розраховує на те, що українці проситимуть перемовин і будуть готові підписати капітуляцію, – розмірковує Сергій Сухомлин. – Проте відсутність води, електроенергії чи тепла – точно не привід піднімати руки і здаватись".

Мер Житомира зауважив, що такі удари по об’єктах енергетичної інфраструктури по суті є посилом для росіян та для Європейського Союзу: першим треба продемонструвати у телешоу бодай якісь перемоги (навіть якщо це перемоги над трансформатором), а ЄС налякати тим, що при повному блекауті не можливо буде забезпечити життєдіяльність українських міст і багато людей поїдуть в Європу.

"Хочу подякувати Європейському Союзу, США, всім тим, хто підтримує Україну, і сказати наступне: генератори великої потужності, трансформатори – це добре, проте Україна не може працювати і жити на генераторах, тому нам набагато важливіше сьогодні отримати сучасну систему ППО. А якщо до неї додадуть декілька десятків Ф-16 і кілька сотень танків "Абрамс" і "Леопард", то війна закінчиться набагато швидше", – наголосив Сергій Сухомлин.

 

Досвід Житомира та Миколаєва доводить, що навіть у жорстких умовах війни громади міст можуть залишатись енергостійкими, а отже – життєздатними. Проте досягти цього можна, лише завдяки об’єднанню спільних зусиль: мешканців і влади, інших міст, іноземних партнерів. Також важливою умовою для такої стійкості сьогодні стала енергетична децентралізація. Вона передбачає альтернативне виробництво та передачу енергії і підвищення енергоефективності.

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"