Banner map 990%d1%8590

Досвід Рівного: як зменшити тарифи на тепло за допомогою щепи

29 жовтня 2021

“Українська енергетика” з’ясувала, наскільки реально замістити газову генерацію на твердопаливну й зменшити тариф на тепло

Досвід Рівного: як зменшити тарифи на тепло за допомогою щепи

Доки в більшості міст України вирішують, як здешевити тариф на тепло для бюджетних споживачів і населення, в Рівному це вже роблять. Там активно впроваджують програму заміщення дорогого газу на котельнях альтернативним біопаливом. 

Частину старих газових котлів, які виробляють тепло для міста, вже замінили на твердопаливні, що працюють на деревній щепі. Власне вона стане основною сировиною для виробництва тепла. Газ тепловики будуть використовувати виключно на піках споживання – у дуже морозні дні. Внаслідок цього споживання блакитного палива за два-три роки має зменшитися приблизно вдвічі. А тарифи для населення зростатимуть не так стрімко, як в інших містах. 

“Українська енергетика” проаналізувала досвід Рівного й з’ясувала, як отримувати тепло дешевше, а також які ризики треба враховувати.

 

Чому тепловики шукають заміну газу

 

За даними Міністерства розвитку громад і територій, під час попереднього опалювального сезону понад 44% теплових мереж у нашій країні були в незадовільному технічному стані. Через це втрати тепла склали в середньому понад 20%. Також у міністерстві констатували, що модернізація котельного обладнання здійснювалася слабкими темпами. Те саме стосується впровадження енергоефективних заходів та екологічних проєктів на підприємствах теплокомуненерго (ТКЕ).

Загалом українські підприємства, які виробляють і постачають споживачам тепло, потерпають від багатьох проблем. Серед них найбільшими є застарілі обладнання та мережі, а також борги, які накопичилися з різних причин. Одна з них – розрахунки за газ, який залишається основною складовою виробництва тепла. Всі ці проблеми має і ТОВ “Рівнетеплоенерго”, в якого на балансі 29 котелень.

Більшість обладнання, яке встановлене на нашому підприємстві, було вироблено в період між 1966 і 1990 роками, – розповідає Олександр Ющук, директор ТОВ “Рівнетеплоенерго”. –  Якщо говорити про котельне обладнання, то воно переважно 70-х років. Майже всі котли генерували тепло з газу. Це не було проблемою 10-15 років тому, коли питання ціни на газ не стояло так гостро, як тепер. Протягом останніх трьох років спостерігаємо зростання ціни на блакитне паливо. Розуміємо, що цьогорічний її стрибок – не фінал газової епопеї”.

Окрім ціни, вітчизняних тепловиків постійно тримає у стресі сама процедура закупівлі газу, яка щораз інша, але завжди дуже складна. Зі слів співрозмовника, в минулі роки для того, щоб мати змогу купувати газ у НАК “Нафтогаз”, треба було мати поточні проплати на рівні 70%, а згодом цю планку підняли до 80%. Доводилось залучати  кредитні кошти і банківські гарантії. Тепер не стало легше.

“Нафтогаз Трейдинг” запропонував нам в липні 2021 року договори на постачання газу з фіксованою ціною на газ – 7,4 грн за кубометр, – каже Олександр Ющук. – Однак щоб отримати паливо за такою ціною, необхідно було зробити авансовий платіж. І це фактично поставило підприємство на коліна. Виходило, що за газ, який ми спожили у жовтні, нам треба було заплатити у вересні. Далі – у жовтні – виробити тепло, а в листопаді виставити людям рахунки, які вони, в кращому випадку, оплатять до 25 листопада. Отже, виходить фактичний розрив у два місяці”.

Крім того, зазначає директор підприємства, “Нафтогаз Трейдинг” продавав за пільговою ціною лише певний обсяг газу для потреб населення. У договорах він позначений як “обсяг 1”, а вирахували його, виходячи із середнього споживання газу населенням міста за три роки. От тільки протягом цих років в Україні було потепління, й споживання блакитного палива було дещо меншим, ніж у попередні роки. 

“Якщо зима, яка на нас чекає, буде такою ж теплою, то в принципі ми маємо пройти цей опалювальний сезон без проблем, бо газу вистачить. А якщо зима видасться морозною, тоді ми змушені будемо закуповувати додаткові обсяги газу (так званий “обсяг 2” за договором) фактично вже за ринковими цінами. І тоді виходить, що хоча задекларовано газ по 7,4 грн за кубометр, але фактично ми будемо змушені закуповувати додатковий газ за динамічною ціною. Відтак середня ціна може бути вже не 7,4, а 10-12 грн за кубометр (за мікс газу за різними цінами)”, – пояснює Олександр Ющук. 

У зв’язку з кризовою ситуацією із підготовкою до опалювального сезону між урядом, “Нафтогазом” і місцевою владою  30 вересня був підписаний новий (перший був підписаний у лютому 2021 р.) меморандум для врегулювання багатьох проблемних питань. Внаслідок цього на початку жовтня “Нафтогаз Трейдинг” надіслав на підписання тепловикам нові договори. За ними за спожитий у жовтні газ вони мають розрахуватися до 20 листопада. 

“Якщо місто затвердить економічно обгрунтований тариф на тепло, а населення вчасно розрахується з нами за тепло, то виставлені в нових договорах умови можливо виконати, – вважає директор підприємства. – Вони прийнятні, хоча не є ідеальними”.  

Олександр Ющук пояснив, в чому полягають мінуси деяких прописаних вимог. З його слів,  “Нафтогаз Трейдинг” вимагає від тепловиків або банківську гарантію під потрібні нам обсяги газу, або підписання договору безакцептного списання. Це означає, що якщо підприємство до зазначеного терміну не виконає свої зобов’язання за договором в повному обсязі, то основний розрахунковий рахунок підприємства автоматично потрапляє у розпорядження “Нафтогаз Трейдингу”. 

“Тобто ця компанія забирає всі кошти, які вважає за потрібне. А те, що залишиться, може йти на господарську діяльність підприємства. Якщо ми не підпишемо договір безакцептного списання, не надамо банківську гарантію, то на нас накладуть 10% штрафних санкцій (відповідно до обсягу спожитого газу). Тобто умови договору стали дещо кращими, але залишаються дуже складними”, – зазначає співрозмовник.

На наступний опалювальний сезон “Рівнетеплоенерго” потрібно 53 млн кубометрів газу для забезпечення теплом і гарячою водою населення. Однак якщо зима буде дуже холодною, то, за підрахунками підприємства, може знадобитися на 6 млн кубів більше – 59 млн кубометрів газу.

“У проєкті нового договору, який нам надіслав “Нафтогаз Трейдинг”, нечітко зазначена можливість зміни так званого “обсягу 1”. Однак для цього потрібно надати свої розрахунки, що ми і зробили. Проте по факту “обсяг 1” нам не змінили. Наразі ми підписали проєкт угоди і направили в “Нафтогаз Трейдинг”. Очікуємо підписаного екземпляру зі зміненими обсягами”, – додає співрозмовник. 

 

70% котелень працюватимуть на щепі

 

Усі описані вище проблеми змусили “Рівнетеплоенерго” шукати вихід. Ще 2019 року на підприємстві почали міркувати, що можуть зробити, щоб зменшити свою залежність від газу як основного енергоресурсу для виробництва тепла. Вирішили переобладнати 70% котелень так, щоб виробляти більшість тепла не з газу, а з місцевих видів палива, зокрема біомаси. Це, вважають на підприємстві, єдиний шлях для стабілізації ситуації і непідняття тарифів. 

Проте, щоб зробити задумане, потрібно закупити нові котли й альтернативне паливо. Однак де взяти гроші? Інвестором стала компанія “Укртепло”. В 2019 році вона інвестувала понад 60 млн грн у модернізацію мереж і заміщення газу.

“Для того, щоб мати дешевше паливо, ми самі займаємося вирощуванням енергетичної верби, – пояснює Іван Надєїн, засновник групи компаній “Укртепло”. – Маємо досвід, бо висаджували таку вербу в Іванківському районі Київської області, в Овруцькому районі Житомирської області. Загальний кошторис проєкту в Рівному (весь цикл – від вирощування енергетичної верби до встановлення твердопаливних котлів), за нашими оцінками, сягне приблизно 500 млн грн. Сьогодні ми фінансуємо його з власних джерел і завдяки банківським кредитам”.

Щодо терміну окупності, то він буде залежати від вартості енергоносіїв, зокрема газу. Адже згідно із законом “Про теплопостачання”, тариф на тепло з біомаси має становити 90% від тарифу на тепло з газу. Отже, чим більшою буде ціна на природний газ, тим швидше інвестори повернуть свої кошти. За їх розрахунками, цей термін має скласти приблизно 4 роки. 

На даний час у роботу запустили чотири котельні, де встановлено котли, які працюють на деревній щепі, – каже Іван Надєїн. – Потужність цих котелень становить: 10 МВт, 7 МВт, близько 10 МВт і  близько 2 МВт. Завдяки цьому споживання природного газу в місті вже скоротилося приблизно на 20%. У грудні на вулиці Макарова повинні запустити найпотужнішу твердопаливну котельню в західному регіоні – на 20 МВт, яка дасть змогу вже цього року економити газ ще більше”.  

Зі слів співрозмовників, у планах – скоротити споживання газу до 50%. Однак для цього треба збудувати ще три великі котельні, які забезпечать теплом три мікрорайони міста. Щоб мати для них паливо, висадять енергетичну вербу (близько двох мільйонів дерев) у сусідній із Рівним Дядьковицькій ОТГ. Меморандум із громадою щодо цього вже підписаний, проводяться юридичні процедури щодо землі. 

“Повністю всі котли на твердопаливні замінювати не будемо, – пояснює засновник ГК “Укртепло”. – Біомасу тепловики будуть використовувати як базову сировину в енергоспоживанні, а газ – виключно на піках (коли температура повітря максимально падатиме) – як маневрову потужність, щоб збалансувати систему. По деяких об’єктах газову генерацію, можливо, взагалі не будуть вмикати, а по інших вмикатимуть на тиждень – два, три, залежно від мінусової температури повітря. За таким принципом працюють у Європі”.

 

Наскільки вигідно використовувати твердопаливні котли

 

Загалом твердопаливні котли можуть працювати на різній сировині. Проте наразі, кажуть фахівці, найвигіднішою для тепловиків є деревна щепа.

“Можна працювати на пелетах, і в нас одна котельня працює на паливних пелетах. Інша невелика котельня (в Клевані) працює на дровах. Шляхом невеликої модернізації можна переробити котли так, щоб вони працювали на торфі та інших видах палива. Але поки що найбільш екологічна й фактично найдешевша сировина – це деревна щепа, хоча її вартість на ринку дещо зросла”, – зазначає директор “Рівнетеплоенерго” Олександр Ющук. 

Зі слів Івана Надєїна, для виробництва однієї гігакалорії тепла потрібно 1,6-2 кубометри щепи (залежно від її вологості). Вартість одного кубометра щепи сьогодні на ринку становить приблизно 400-500 грн. Відповідно вартість 1 Гкал, отриманої з цього палива, може скласти приблизно 1 тисячу грн. І навіть якщо до цього додати інвестиційну складову, то тариф на тепло з цієї сировини буде нижчим для споживача, ніж на тепло з газу. Усе завдяки законодавчим нормам, які стосуються теплопостачання з альтернативних джерел.

“Відповідно до закону “Про теплопостачання”, тариф на тепло з відновлювальних джерел енергії встановлюється на рівні -10% від тарифу на тепло з газу, – каже Іван Надєїн. – Це означає, що в межах “зеленого переходу” виграє, по-перше, бізнес, який зможе заробити гроші. По-друге, виграють українські банки, які нас сьогодні кредитують. По-третє, виграє місто, адже податки залишаться в регіоні. Крім того, що дуже важливо, виграє кінцевий споживач, який отримає дешевшу теплову енергію, ніж вироблена за допомогою газу”.

Завдяки котлам, які працюють на біосировині, поки що тариф на тепло в Рівному зменшився (у порівнянні з іншими містами країни) для бюджетної сфери, проте за два-три роки має зменшитися також і для населення.

“На даний час виробленої зі щепи потужності повністю вистачає (ще є невеликий запас) для покриття потреб бюджетної сфери (70 тисяч Гкал), –зазначає Олександр Ющук. – Завдяки тому, що в нас працює теплова генерація на альтернативних джерелах, тариф для бюджетних установ і соціальної сфери Рівного є найнижчим в Україні – 2900 грн за 1 Гкал. Для порівняння, в деяких містах країни він становить 4000-5000 грн за 1 Гкал. Поки що ми не можемо дати таке дешеве тепло для населення, бо не маємо для цього необхідних обсягів. Однак за 2-3 роки “Рівнетеплоенерго” планує замістити 70% газової генерації на твердопаливну, тому тариф для населення зменшиться”.

Учасники проєкту “Зелений перехід. Рівне” переконані, що зменшити споживання газу мінімум на 50% – це абсолютно реалістичний план. 

“Ми йдемо до цього, бо хочемо, щоб Рівне було незалежним від ціни на природний газ”, – підкреслює представник “Укртепло”.


Ризики переходу на альтернативне паливо 

 

Втім виробляти тепло зі щепи чи іншого біоресурсу не означає, що тепловики не матимуть проблем, а споживачі однозначно залишаться у виграші. Існує чимало ризиків такого бізнесу. Насамперед ціна газу постійно коливається. В Європі на початку жовтня вона перевищила 1400 доларів за тисячу кубометрів, втім вже до середини місяця впали через теплу погоду до близько 1050 доларів за тисячу кубометрів. 

Якою буде ціна надалі у світі й зокрема в Україні – передбачити складно. Особливо в нашій державі, де окрім ринкової динаміки на ціну цього ресурсу впливає непрогнозована політика уряду. То для підприємств теплокомуненерго був запроваджений механізм покладання спеціальних обов’язків (ПСО) з прив’язкою до ринку, то було запроваджено “повний ринок”, то в контрактах “Нафтогазу” встановлювалися регульовані ціни (квазі-ПСО). Отже, цінова й тарифна політика також виступають факторами впливу на рішення про перехід з газу на біомасу.

“Якщо ціна на газ раптово впаде (в чому я дуже сумніваюся), то потрібно буде рахувати, яка генерація буде вигіднішою. Можливо, газ стане супердешевим, і потреби у твердопаливних котлах не буде. Проте ці перспективи сумнівні, на мою думку. В будь-якому разі в нас залишаться і газові котли, тому буде можливість для маневрування”, – додає Олександр Ющук.

Не все так просто і з тарифами на тепло з відновлюваних джерел. Це на папері вони мають становити 90% від тарифу на тепло з газу. На практиці буває по-різному.

“У деяких містах виходило так, що споживачі платили фактично однаково за тепло з різних енергоджерел, а інколи тепло з біомаси було навіть дорожчим за тепло з газу, – розповідає виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк. –  Причина в тому, що вартість альтернативного палива часом зростала більше, ніж вартість газу. До слова, зараз місцеве паливо, зокрема щепа, суттєво подорожчало”. 

Зі слів експерта, інший нюанс, який може мати негативні наслідки для виробників тепла з альтернативних джерел енергії – якість палива. А вона залежить від вологості деревини, з якої виробляють щепу чи пелети. 

“Крім того, перед підприємствами, які встановили твердопаливні котли, стоїть питання формування паливних складів, – зазначає Святослав Павлюк. – Важливо подбати про безпеку цих складів. Річ у тім, що подрібнена волога щепа має здатність самозайматися. Вона починає тліти в силу бактерійних процесів, які відбуваються в ній.

Якщо підприємство працює на щепі чи пелетах, то треба мати близький склад (безпосередньо на котельні) з ресурсом на кілька днів і дальній склад із більшим запасом. А це – додаткова логістика, тобто витрати на перевезення, охорону тощо”. 

Ще один фактор ризику – під час виробництва тепла, скажімо, зі щепи, є можливість забруднення повітря. Тому виробники тепла мусять подбати про очищення викидів в процесі спалювання біоресурсів. 

“Дуже важливо ставити фільтри на димових системах. Адже в процесі спалювання твердого альтернативного палива з'являється дрібний пил. Його треба “ловити” за допомогою додаткової (недешевої) установки. У Вінниці я бачив таку на власні очі, й вона ідеально фільтрувала дим, який викидається. В результаті – з труби виходило чисте повітря, без шкідливих газів”, – додає Святослав Павлюк. 

Втім найбільшим мінусом для тих, хто обрав виробництво тепла з альтернативних біоресурсів, він вважає відсутність у країні біржі різних видів біопалива (на зразок, наприклад, литовської Baltpool, яку відкрили ще 2012 року). А через це ціни на місцеве паливо, на думку експерта, є абсолютно хаотичними. “Лісгоспи й компанії, які заготовляють тверде паливо, ставлять таку ціну, яку хочуть”, – каже Святослав Павлюк.

Водночас в Україні спостерігається дефіцит місцевого палива через виробників тирсоплити. А це також впливає на ціну.

“У нас успішно працюють західні компанії, які займаються виготовленням тирсоплити. Вони споживають дуже багато відходів деревини для виготовлення будівельних матеріалів. Через це в нашій країні є дефіцит палива на ринку. Тому деревина, найімовірніше, буде дорожчати. Відтак, для тепловиків, які мають твердопаливні котли, перспектива не така хороша, як здається з першого погляду”, – зауважує виконавчий директор Асоціації енергоефективних міст.  

Однак експерт звертає увагу на такі перспективні для твердопаливних котлів ресурси, як сільськогосподарські відходи. Зокрема на солому й відходи соняшника.

“Такого умовно поновлюваного ресурсу в нас багато. Хоча тут з'являється інший нюанс – оскільки міндобрива різко подорожчали, то фермерам дешевше заорювати залишки сільськогосподарських відходів (тієї ж соломи) для того, щоб у грунті утворювався корисний біогумус. Тому в нас є конкуренція за доступ до цієї сировини. А це означає, що зі зростанням ціни газу це паливо також буде дорожчати”, – застерігає Святослав Павлюк.

На його думку, Україна має озвучити чітку позицію: деревина, яка постачається лісгоспами для потреб опалення, повинна мати обґрунтовану фіксовану ціну. Адже прив’язка її до газу не завжди має здоровий глузд, тому що газові компанії щонайменше сплачують ренту, а також платять за ліцензії на видобуток. Лісгоспи такого не сплачують. Відповідно деревина не обходиться нам так дорого, як газ. 

“Однак на практиці дерево в нас можуть придбати за ціною гнилої деревини, а продавати – значно дорожче. Маржа прибутку в цьому бізнесі величезна. Тому під час формування ринку палива на це треба звертати увагу й формувати якісь правила національної біржі. Як на мене, це важливо”, – додає співрозмовник.


Міста рухаються в напрямку заміщення газу

 

І все ж у “Рівнетеплоенерго” вважають, що чим більше вони зможуть замістити газ іншим паливом, тим меншими будуть їх витрати й тим легше їм буде працювати на ринку. Крім того, тут переконані, що якби більша частина теплопідприємств країни пішла їх шляхом, то вже не постачальник газу диктував їм свої умови, а навпаки.

“Коли є диверсифікація енергоресурсів, то можна вибирати постачальників, зважаючи на їх ціну, і відповідно, який варіант генерації запускати, – каже Олександр Ющук. – Якщо цього року “Нафтогаз” надсилав нам договори і диктував умови, і в нас не було жодного іншого варіанту, то тепер ситуація змінюється. Маємо твердопаливну складову, постачальників якої вистачає. Завдяки цьому в нас є варіант: або розпалювати твердопаливну складову, або газ”. 

Поки що в Україні небагато міст, які продуктивно працюють в напрямі заміщення газу. Одне з них – Житомир, де в грудні 2021 року мають запустити ТЕЦ, що працюватиме на деревній щепі. Вже кілька років працює біотеплоелектростанція з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими і твердопаливними котлами в Кам’янці-Подільському. 

“Цим шляхом також пішла Жовква. В цьому місті три котельні, дві з яких працюють на місцевому паливі – трісці, відходах деревини, дровах. Тепловий район на альтернативних джерелах виробництва тепла є у Вінниці. Також такий район є в Кам’янці-Подільському, де 40% газового постачання замінили на альтернативне. Аналогічна спроба зараз відбувається в Житомирі. У грудні запустять нову котельню на місцевих видах палива в Миргороді. Тобто цей процес триває”, – розповідає Святослав Павлюк.

З його слів, це відбувається тому, що перехід на місцеві види палива має багато переваг. Окрім економії газу, він забезпечує прибуток для громади. Адже якщо для виробництва тепла заготовляється й використовується місцеве паливо, то це додатковий стимул для місцевої економіки. Гроші громади не йдуть кудись (як це відбувається, коли змушені закуповувати багато газу), а залишаються в місцевій економіці. Робочі місця й кошти отримують ОТГ, які вирощують сировину для біопалива, й підприємства, які виробляють його.

“Диверсифікація газу як основного енергоресурсу для виробництва тепла – єдиний правильний шлях. Однак, на жаль, раніше про це не думали, бо в нас завжди займалися дотацією цін на природний газ. Відповідно, не було жодних стимулів щось змінювати, якщо за тебе хтось доплачує. Проте сьогоднішня ціна на газ дає зрозуміти, що рано чи пізно популізм щодо дотацій і соціалізм в енергетиці закінчаться”,  – підсумовує директор “Рівнетеплоенерго”. 

Ситуація із заміщенням газу місцевими видами палива для теплопостачання Рівного свідчить, що попри існуючі ризики, переваги переходу є суттєвими. Котли, які можуть працювати на щепі, пелетах, соломі та інших місцевих видах палива, суттєво економлять кошти, які раніше йшли на оплату за газ. А це безпосередньо впливає на вартість тепла для споживачів. Тарифи для них не зростатимуть стрімко й будуть нижчими, ніж у містах, де не використовують тепло з альтернативних джерел. Водночас якщо ціна на газ суттєво впаде, а щепа, навпаки, подорожчає, твердопаливні котли будуть простоювати.


Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”


 index 280%d1%85360 web